29 січня 2015
Добре кажуть: «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього». І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму романі Павло Загребельний: «На порожньому місці роду не заснуєш».
Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Біля невеличкої станції на Чернігівщині була написана одна з тих сторінок історії, яка і досі надихає активних патріотів та громадських діячів. Ця дата є надзвичайно значущою для Української Нації, як частина її минулого.
За словами Євгена Маланюка, Крути – це народини нового українця. Крутянці виконали місію перед своєю Батьківщиною. Боротися тоді могли лише відважні, такі, як молодь з-під Крут, які бачили перед собою майбутнє вільної України.
За 97 років, які минули, Крути знайшли собі досить значний літературний відгук. Про ті події немало писалося: були це поетичні присвяти, мемуари й критичні, політичні, історичні, воєнні й публіцистичні оцінки. Частину з них представлено на виставці-хроніці «Крути як відродження українства», яка була презентована 29 січня учням 9 класу Корюківської ЗОШ №1 та вихованцям Корюківського ЦДЮТ у читальному залі центральної районної бібліотеки.
Під час проведення години-реквієму «Ті дні у пам’яті не згаснуть» присутні переглянули та обговорили фільм «Шлях у вічність», знятий Чернігівською ОДТРК «Сівер-Центр» у 2011 році до Дня пам’яті Героїв Крут. Проведення такого заходу дає можливість формувати в учнівської молоді почуття патріотизму та мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків, розвивати інтерес до історії, героїчного минулого, виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та повагу до історії власного народу.
Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.
Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
Людям із порушенням зору