24.09.2025
Лобіювання vs корупція: у чому різниця
Одним з базових принципів демократичного суспільства є право громадянина впливати в законний спосіб на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні це право гарантується Конституцією України.
Таке ж право тепер з’явилося і у бізнес-спільноти. З 1 вересня почав працювати Закон України “Про лобіювання” (Закон), який встановлює правові засади прозорої та відповідальної культури лобіювання, визначає правила впливу на правотворчий процес у комерційних інтересах та робить його підзвітним суспільству.
Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими у Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат і стосується ухвалення нормативно-правових актів (НПА) в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.
Лобіювання – це діяльність:
- правомірна та суспільно корисна;
- яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;
- прозора та підзвітна;
- яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;
- яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;
- яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних та ефективних державних рішень в інтересах суспільства.
Що ж до поняття корупції, то Закон України “Про запобігання корупції” визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій.
Корупція має такі ознаки:
- незаконність діяння;
- це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу;
- особа у корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;
- корупція не має наперед встановлених правил поведінки;
- дії посадовця не враховують інтереси суспільства;
- рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;
Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян.
Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.
23.04.2025
Серед усіх видів корупції понад 90% громадян вважають найсерйознішою саме політичну корупцію на найвищому рівні. Розслідуванням топкорупційних справ в Україні займається НАБУ, однак це не єдиний орган з антикорупційною підслідністю.
Хто ж саме розслідує корупційні правопорушення?
Як було зазначено, розслідування корупції серед високопосадовців та справи з особливо великими сумами збитків належать до компетенції НАБУ.
Державне бюро розслідувань розслідує злочини, пов’язані з держслужбовцями високої та середньої ланок, правоохоронцями та суддями незалежно від розміру завданих ними збитків.
Підслідність Національна поліція України охоплює всі інші корупційні правопорушення, зокрема і кейси побутової корупції.
Служба безпеки України не має антикорупційної підслідності, але може проводити слідчі дії, доки прокурор не визначить іншу підслідність (на таке звернення прокурора надається 5 днів, і 10 — для прийняття рішення). Насамперед у справах, пов’язаних із державною безпекою.
Що таке підслідність і чому вона важлива?
Підслідність – це чітке визначення, який саме орган має право розслідувати той чи інший злочин. Правильне визначення підслідності забезпечує швидке розслідування, унеможливлює дублювання функцій та гарантує справедливий розгляд справи у суді.
Порушення підслідності може призвести до визнання зібраних доказів недійсними та затягування процесу. Саме тому важливо, щоб кожен орган діяв у межах своєї компетенції, дотримуючись законодавчих норм.
Крім того, належна обізнаність громадян про підслідність органів дозволяє активним українцям повідомляти про корупційні факти саме тим правоохоронцям, які відповідають за їх розслідування. Це дає змогу громадськості швидше отримувати потрібну реакцію та запобігти відволіканню правоохоронних структур від роботи в межах своєї компетенції.
21.03.2025
Взаємодія з владою: ефективні інструменти громадської участі
У сучасному демократичному суспільстві громадський контроль є запорукою прозорості та підзвітності влади. Його ефективні інструменти сприяють підвищенню дієвості публічних інституцій, зміцнюють демократичні засади та мінімізують корупційні ризики. Саме активні громадяни можуть бути ініціаторами змін – контролювати владу, вимагати від неї прозорості та підзвітності, впливати на різноманітні процеси в громадах.
8 січня 2025 року набув чинності Закон України № 3703-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування», покликаний забезпечити права громадян на безпосередню участь у місцевому самоврядуванні, своєчасне і повне отримання інформації про діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Зокрема Закон передбачає:
- обов’язковість затвердження статутів громад;
- можливість участі жителів у плануванні та розподілі місцевих бюджетів;
- детальний порядок проведення загальних зборів, громадських слухань, громадського оцінювання, внесення місцевих ініціатив;
- деталізований порядок участі жителів у публічних консультаціях, консультативно-дорадчих органах при органах та посадових особах місцевого самоврядування;
- детальну процедуру звітування для голів громад та депутатів місцевих рад.
Закон також визначає наступні форми участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення:
1) місцевий референдум;
2) загальні збори (конференція) жителів;
3) місцева ініціатива;
4) громадські слухання;
5) участь жителів у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету;
6) публічні консультації;
7) консультативно-дорадчий орган при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування;
8) громадське оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
9) інші форми участі, що не суперечать закону.
Отже, громадськість отримала дієві важелі впливу на процес формування управлінських рішень, можливість заявляти про свої потреби і пріоритети. Але важливо не тільки мати доступ до державних сервісів і процедур, але й уміти ефективно їх використовувати. Тому одним із першочергових завдань органів влади є підвищення обізнаності громадян про наявні інструменти громадського контролю та способи їх застосування.
Ми маємо змінюватися, щоб побудувати нову країну, а для цього потрібна активність небайдужих громадян, які розуміють і використовують свої права, вимагають від влади ефективних дій і прозорих рішень.
29.06.2023
Про участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції
Успіх або невдача будь-якої антикорупційної стратегії багато в чому залежить від ступеня мобілізації суспільства на протидію цьому явищу.
Досвід багатьох країн свідчить про те, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є запорукою успішної антикорупційної політики держави, головною передумовою подолання корупції.
Про необхідність долучення громадськості до процесу подолання корупції зазначено у Конвенції ООН проти корупції (2003 рік), підписання якої міжнародною спільнотою стало однією з найбільш визначних подій в історії сучасних міжнародно-правових відносин у сфері запобігання та протидії корупції.
Положеннями Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції (2004 рік), до виконання якого приєдналась і Україна, також передбачена підтримка активної участі громадськості в антикорупційних реформах.
Результатом імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство стало закріплення права участі громадськості у заходах щодо запобігання корупції в Законі України «Про запобігання корупції».
Так, відповідно до положень статті 21 Закону України «Про запобігання корупції»:
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
2) запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
5) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.
3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.
4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Таким чином, громадськість розглядається як важливий інструмент функціонування системи запобігання корупції в Україні. Інтегрованість державних органів з громадськими інституціями повинна сприяти ефективному виконанню одного із головних завдань сучасного суспільства – подолання корупції.
25.07.2023 р.
Людям із порушенням зору
