17 травня 2024
Доброчесна державна служба
За останні роки поняття доброчесності почало ставати все більш звичним для українців. Доброчесність є обов’язковим критерієм для роботи суддею та державним службовцем. До неї апелює громадськість, коли говорить про те, в якому напрямі має розвиватися держава.
Разом з тим застосування доброчесності не має обмежуватися лише держслужбою, а й стати нормою у суспільстві.
Реформа державної служби, яка стартувала у 2016 році, розпочалася з утвердження ідеї, що для проведення комплексних реформ у різних сферах державної політики потрібна дієва система державного управління та професійні, доброчесні, етичні державні службовці.
Доброчесність є одним із десяти принципів державної служби, які визначені Законом України «Про державну службу». Закон тлумачить доброчесність як «спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень».
У розділі ІІІ. Доброчесність Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом НАДС від 05.08.2016 № 158, наголошується, що «державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані виконувати свої посадові обов’язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення».
Про важливість стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців наголошується також в Антикорупційній стратегії на 2021–2025 роки.
Якщо подивитися на досвід країн Європейського Союзу в частині забезпечення доброчесності державного управління, то цікавим є приклад Королівства Нідерландів, невеликої країни у самому серці Європи, яка має одну із найбільш потужних економік у світі. У 2006 році там заснували як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ Бюро забезпечення етики та доброчесності у сфері державного управління. Бюро займається розробкою стратегій доброчесності та інструментів їх впровадження, збирає інформацію у сфері доброчесності, організовує заходи для обміну знаннями та розробки нових підходів. Цей підрозділ працює, аби всі органи держуправління реалізовували всеосяжну стратегію доброчесності.
Яскравим прикладом також є Сінгапур, який у 1965 році був бідною нерозвиненою колонією, яка щойно від’єдналася і мала неймовірно обмежені ресурси для самостійного функціонування. Сьогодні ця країна є однією із найрозвиненіших країн світу і дає чудовий приклад у реалізації потенціалу країнам, що розвиваються. Сінгапур як нова держава на політичній мапі світу також сформувалася на засадах доброчесності, верховенства права і нульової терпимості до корупції.
Як держслужбовцям бути доброчесними
За даними дослідження Національного агентства України з питань державної служби (НАДС), яке було розроблене за участі Національного агентства з питань запобігання корупції, 43 % усіх держслужбовців зараховують доброчесність, а також відповідальність, професіоналізм, командну роботу/співпрацю та ефективність/результативність до п’ятірки ключових цінностей, яких вважають за важливе дотримуватися.
Доброчесність державного службовця передбачає, що під час здійснення наданих йому повноважень від буде додержуватися вимог закону, а його дії будуть спрямовані на захист інтересів держави та відмову від того, щоб приватний інтерес переважав над суспільним.
Законом України «Про запобігання корупції» також передбачено, що під час виконання повноважень державний службовець повинен неухильно дотримуватися політичної нейтральності, неупередженості, працювати компетентно та ефективно, не розголошувати конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом і утримуватися від виконання незаконних завдань.
Доброчесність держслужбовців — це не лише етичний стандарт, а й інструмент запобігання корупції. Положення розділу ІІІ. Доброчесність Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які зобов’язують державних службовців уникати виникнення конфлікту інтересів, не використовувати службове становище та інформацію, яка стала відома їм у зв’язку зі здійсненням службових повноважень, у приватних інтересах, тотожні положенням Закону України «Про запобігання корупції». В силу своєї специфіки Закон України «Про запобігання корупції» передбачає також застосування механізму фінансового контролю, який є важливим інструментом запобігання корупції, виявлення ознак незаконного збагачення, та встановлення ряду обмежень, заборон та зобов’язань для державних службовців, утворення інституту антикорупційних уповноважених.
Часом сприяння доброчесності та протидія і запобігання корупції сприймаються та використовуються як синоніми. Але між цими поняттями існують деякі важливі відмінності.
В силу своєї моральної позиції стратегія доброчесності має ширший обсяг, ніж стратегія протидії та запобігання корупції. Замість того, щоб просто утримуватися від корупційних діянь, доброчесність полягає у тому, щоб робити «правильну справу» «правильним чином». «Доброчесність – це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить».
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) радить країнам впроваджувати та розвивати доброчесність не тільки на держслужбі, але й на рівні всього суспільства.
Для цього потрібні три ключові складові:
1) наявність системи для зменшення можливостей корупційної поведінки;
2) зміна культури, щоб зробити корупцію неприйнятною у суспільстві;
3) донесення до людей важливості відповідальності за свої дії.
Україна зобов’язана вводити доброчесність у своє функціонування як держави на повсякденній основі не тому, що цього вимагають ті міжнародні організації, до яких ми прагнемо потрапити (зокрема ЄС і НАТО), а тому, що впроваджувати доброчесність – це означає брати відповідальність на себе за майбутнє держави.
Сьогодні наша країна проходить через важкі випробування і вона так як ніколи потребує якісного державного управління, здорового «політичного клімату», наявності міцних і прозорих державно-політичних інституцій, які б користувалися довірою громадян, зміцнювали державу зсередини і були б запорукою побудови сильної демократичної держави.
Заборони та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон)
Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
2. Обмеження щодо одержання подарунків (стаття 23)
1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:
1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
2. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняні до них особи можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує два прожиткових мінімума для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлений на рівні 3028 гривень.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:
1) даруються близькими особами;
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
3) одержуються як відшкодування або покриття витрат на службове відрядження, якщо таке відшкодування або покриття витрат здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, коштів міжнародних міжурядових організацій, коштів міжнародної технічної допомоги, а також коштів організатора (співорганізатора) заходу, для участі в якому особа перебуває у службовому відрядженні.
Близькі особи - члени сім’ї особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.
3. Подарунки, одержані особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняними до них особами, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації відповідно до постанови КМУ від 16 листопада 2011 року № 1195.
Порушення встановлених у ст. 23 Закону обмежень щодо одержання подарунків тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі ст. 1725 КУпАП.
4. Рішення, прийняте особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особою, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали протягом останніх трьох років подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, підлягають скасуванню уповноваженою на такі дії особою або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.
3. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними (стаття 24)
1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:
1) відмовитися від пропозиції;
2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.
Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
2. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.
У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.
3. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.
4. Положення цієї статті не поширюються на випадки одержання подарунків, що даруються близькими особами або одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
5. У випадку наявності в особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до Національного агентства з питань запобігання корупції, яке надає відповідне роз’яснення.
4. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25)
1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
У період дії воєнного стану певним категоріям осіб, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Закон не забороняє працювати за сумісництвом та/або займатись підприємництвом при дотриманні наступних умов:
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.
2. Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.
Перебіг строку, визначеного абзацом першим частини другої статті 25 цього Закону, зупиняється до дня припинення чи скасування воєнного стану для осіб, які не мають можливості здійснити визначені дії у встановлені строки у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, виконанням інших завдань в інтересах національної безпеки і оборони. Такі особи виконують відповідні обов’язки протягом 15 робочих днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
3. Перелік осіб, на яких не поширюються обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, викладений у частині 3 статті 25 Закону.
Порушення встановлених у ст. 25 Закону обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі ст. 1724 КУпАП.
5. Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26)
1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законодавством;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
2. Порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору.
Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними.
У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
6. Обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27)
1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються на:
1) народних засідателів і присяжних;
2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи, крім випадків прийняття близької особи на роботу помічником-консультантом народного депутата України, помічником-консультантом депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, помічником-консультантом депутата місцевої ради;
3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.
2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк.
Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.
7. Заборона розголошувати або використовувати в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відома особі уповноваженій на виконання функцій держави у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом (стаття 43).
8. Зобов’язання для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, незважаючи на приватні інтереси, утримуватися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону (стаття 44).
Зазначені обмеження й заборони є лише частиною системи заходів щодо протидії корупції, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».
Людям із порушенням зору
