30 листопада 2012
Корюківська міжрайонна виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надає роз’яснення в чинному законодавстві та про його зміни з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
1. Необхідність та порядок обчислення страхового стажу.
Необхідність визначення страхового стажу обумовлена нормами ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 (далі – Закон № 2240), згідно якої допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в наступних розмірах:
• 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;
• 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
• 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2240, страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує або за нього сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у встановленому законодавством порядку.
До набрання чинності Закону № 2240 діяли Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджені постановою кабінетом міністрів України від 19.10.98 р. № 1658 (далі Постанова 1658).
Враховуючи зазначене згідно п.4 Постанови 1658 до загально трудового стажу включалися час навчання в професійно-технічному учбовому закладі. При цьому в загальний стаж для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховувався час навчання у вищому учбовому закладі (п. 5).
Відповідно до абз. 6 ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III технікуми (училища) віднесені до вищих учбових закладів першого рівня акредитації або до структурних підрозділів вищих учбових закладів третього або четвертого рівня акредитації.
Таким чином, з моменту набрання чинності Закону № 2240, а саме з 28.02.2001 р., період навчання в технікумах і профтехучилищах не включається до страхового стажу, оскільки в цьому періоді сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування не прово-диться.
Отже, якщо виникає потреба у визначенні страхового стажу застрахованої особи, яка на 01.01.2011 р. має страховий стаж менше ніж вісім років і не має пільг згідно з чинним законодавством, то інформація про страховий стаж застрахованої особи набутий після 01.01.2011 р., який обчислюється за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, надається на запит платників єдиного внеску або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 17 Закону №2464). Страховий стаж обчислюється у місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша за мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св. : В,
де ТП — тривалість періоду в місяцях, що зараховується до страхового стажу; Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору до 1 січня 2011 р.
Період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховувався до страхового стажу відповідно до частини першої статті 7 Закону №2240 у редакції, чинній до 1 січня 2011 р. Після 1 січня 2011р. період перебування застрахованої особи у такій відпустці не зараховується до страхового стажу зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, бо таке зарахування не визначено зміненою редакцією частини першої статті 7 Закону №2240. Також не зараховується до страхового стажу період одержання застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку виплачують органи праці та соціального захисту населення, оскільки такий вид допомоги не належить до виплат, передбачених окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, як це визначено у листі Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 04.05.2011 р. №04-29-1068.
Слід зазначити, що страховий стаж встановлюється на день настання страхового випадку.
2. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі звільнення працівника.
Звільнення працівника, який захворів у період роботи, у зв’язку із закінченням строку трудового договору не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон N 2240) право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.
При цьому листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а в порядку, встановленому статтею 2 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування" (далі - Закон N 2213), тобто за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи.
Кількість листків непрацездатності, які підлягатимуть оплаті, має визначатися за принципом, що вони видані за страховими випадками, які настали у період роботи.
Якщо у листку непрацездатності, виданому працівникові після дати його звільнення, написано "стати до роботи" (код-1), наступний листок непрацездатності оплаті не підлягає, оскільки це вже буде інший страховий випадок непрацездатності, який настав не в період роботи.
Слід зазначити, що на один період (день) не може бути видано одночасно два листки непрацездатності.
3. Терміни оплати листка непрацездатності.
Згідно із частиною першою ст. 52 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. N 2240-III (далі - Закон) документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження до страхувальника. Виплата зазначеної допомоги, згідно із частиною другою ст. 52 Закону, здійснюється у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності повинна бути виплачена після її призначення у найближчий день установлений для виплати заробітної плати.
4. Порядок включаються до розрахункового періоду місяці за місцем роботи на підприємстві, яке припинило свою діяльність через злиття.
Пунктом 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266 (далі – Порядок №1266), передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для застрахованих осіб, є останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.
При цьому слід враховувати, що частиною третьою статті 36 Кодексу Законів про працю України (КЗпП) передбачено, що в разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) чинність трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП).
До трудових книжок працівників уноситься запис згідно з ч.3 ст.36 КЗпП, оскільки фактично відбулося перетворення установи і під час обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності до розрахункового періоду включається період роботи до їхнього переведення.
5. Якщо втрачений оригінал листка непрацездатності.
Згідно з ч.1 статті 51 Закону№2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до п.1.14 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. №455, у разі втрати листка непрацездатності за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу, в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою «дублікат» на підставі довідки з місця роботи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності не провадилась.
Призначають допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі дубліката листка непрацездатності на загальних засадах. Рішення про призначення допомоги ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємствах, в установі, організації. (ч.3 статті 50 Закону №2240).
6. Про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності під час перебування у відпустці без збереження зарплати.
Згідно з ч.1 статті 36 Закону№2240 за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.
Водночас згідно з ч.1 статті 35 Закону №2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати в разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи застрахованої особи.
Таким чином, якщо тимчасова непрацездатність, що настала під час відпустки без збереження заробітної плати, триває після закінчення періоду зазначеної відпустки, листок непрацездатності підлягає оплаті з того дня, коли працівник після закінчення відпустки мав стати до роботи, оскільки саме з цього дня у зв’язку з настанням страхового випадку він утрачає заробітну плату.
7. Про порядок нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам бюджетних установ.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1266 в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності середньоденна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно з п.п.4.3.5 Інструкції №21-5 визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, під час нарахування єдиного внеску передбачене інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №116/8713 (далі – Інструкція №5).
Відповідно до норм названих інструкцій нарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням обсягу відпрацьованого часу, виявленням помилок, включається до заробітної плати місяця, в якому було зроблено нарахування (п.п.4.3.3 Інструкції №21-5 та п.п.1.6.2 Інструкції №5).
Враховуючи викладене, для розрахунку середньоденної заробітної плати відповідно до пункту 14 Порядку №1266 слід використовувати суму заробітної плати, яка була фактично нарахована і з якої сплачено єдиний внесок у місяцях розрахункового періоду та кількість фактично відпрацьованих у цьому періоді робочих днів.
Отже, якщо установою в певному місяці зроблено донарахування заробітної плати зі сплатою єдиного внеску за попередній місяць або утримання заробітної плати, сума донарахованої або утриманої заробітної плати включається до заробітної плати цього самого місяця, в якому зроблено донарахування або утримання. Коригування робочих днів у такому разі Порядком №1266 не передбачене.
8. Порядок заповнення листка непрацездатності якщо розрахунок середньої заробітної плати провадиться автоматизовано.
Відповідно до п. 22 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, якщо підприємством, установою, організацією розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності чи допомоги по вагітності та пологах провадиться автоматизовано, розділ листка непрацездатності "Довідка про заробітну плату" може не заповнюватися, а до листка непрацездатності додається розрахунок середньої заробітної плати, засвідчений підписом керівника і головного бухгалтера та печаткою.
Людям із порушенням зору