Корюківська районна державна адміністрація Корюківська РДА Чернігівської області

Не відзначений я ні красою, несилою,

Я звичайна людина , увесь од землі.

Знав я піт на сорочці мережкою білою,

На долонях з дитинства були мозолі…

І. Савич «Мені є чим пишатись»

Іван Савич… Це ім’я викликає багато думок, спогадів, адже щедрим полум’ям серця стількох зігріло, підтримало, благословило в добрий путь. Літератор, воїн Великої Вітчизняної війни, вчитель, а ще — філософ, мудрець за досвідом і лірик за станом душі.

Для багатьох жителів Корюківщини Іван Савич став натхненником лірики.

Існує час поетів. Існують і поети часу. Іван Савич – з других. Він протягом майже 100 літ веде ліричний літопис країни і людини.

До 100-літнього ювілею поета у Корюківській центральній бібліотеці проходив день краєзнавства «Поети у слова вдихають душу». Стержнем заходу стала зустріч з людьми, які знали особисто і спілкувалися з Іваном Савичем: Іван Хоменко (колишній вчитель с.Савинки), Анатолій Хоменко (письменник), Віктор Божок (журналіст, письменник). Саме вони для учнів гімназії та користувачів бібліотеки подали свої незабутні враження про непересічну особистість нашого земляка.

Довідково:

Іван Савич (Лук'яненко) народився в родині селянина. Закінчив Харківський інститут журналістики та філологічний факультет Київського університету. Працював у редакції київської газети «Пролетарська правда», викладав українську літературу в Кременецькому та Старобільському вчительських інститутах також працював вчителем на Донбасі.

9 лютого 1948 року його було арештовано у Старобільську, а 30 травня 1948 року військовим трибуналом Прикарпатського військового округу засуджено на 25 років виправно-трудових таборів. Обвинувачений за узвичаєною в той час схемою, перебування в полоні трактувалося як «зрада батьківщини». Покарання відбував у таборах міста Інта (Комі АРСР).

12 червня 1956 року рішенням Комісії Президії Верховної Ради СРСР Савича було визнано засудженим безпідставно і звільнено із зняттям судимості.

Після реабілітації повернувся до педагогічної і літературної роботи. Вступив до Спілки письменників 1959 року.

Збірка поезій «З вічних джерел» (1957), «Позивні з майбутнього» (1959), «Щасливая та доріженька» (1961), «Тяжіння земне», «Роси на травах» (1964), «Зоретворці» {1967), «І серце одпочине» (1970), поема «Марія Заньковецька» (1961) та багато інших. Окремі вірші перекладалися болгарською, угорською, татарською мовами. Книжки «Вічні джерела» та «Народження колоска» перекладені російською.