Корюківська РДА
    Анонси















    Корюківська трагедія 1943 р.

    Назад






    Спільною молитвою вшанували памʼять жертв Корюківської трагедії


    На місці будівництва Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами, всі бажаючі долучились до спільної молитви, проведеної настоятелем Свято-Вознесенської церкви УПЦ КП отцем Тарасієм Баїком.

    Звертаючись до учасників зібрання, отець Тарасій закликав берегти мир у країні та добро в душах, памʼятати історію рідного краю та своєї Батьківщини.

    Присутні поклали квіти до могил, де перепоховані останки жертв Корюківської трагедії та вшанували їх памʼять хвилиною мовчання.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    Корюківський музей – як осередок збереження пам’яті про важливі історичні події


    Після скорботного мітингу керівники області, району та міста, почесні гості відвідали Корюківський історичний музей.

    Науковий співробітник музею Андрій Науменко ознайомив з роботою музею, провів екскурсії експозиційними залами, більш детально зупинившись на залі, присвяченому подіям Другої світової війни та Корюківській трагедії, зокрема.

    Гості також оглянули постійно діючу експозицію, присвячену подіям на сході України та загиблим в зоні АТО вихідцям з Корюківщини. Ознайомились також з нині діючими в музеї виставками.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    «Ми будем вічно пам’ятати і вам забути не дамо». 74-ті роковини Корюківської трагедії


    74 роки тому маленьке поліське містечко пережило страшну трагедію. Відтоді, для кожного небайдужого корюківчанина перші весняні дні наповнені смутком. Як нагадування про страждальну сторінку в історії Корюківки – в центрі стоїть Меморіал на честь героїчного опору жителів міста нацистським окупантам.

    Сьогодні представники обласної, районної та міської влади, ветерани війни, свідки трагедії та громадськість вшанували пам’ять невинно убієнних співвітчизників.

    Зі словами співчуття, підтримки та поваги до тих, хто пережив страшну трагедію, тих, хто береже священну пам’ять про жертви злочину, звернулись: народний депутат України Анатолій Євлахов, перший заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації Леонід Сахневич, голова Чернігівської обласної ради Ігор Вдовенко, Корюківський міський голова Ратан Ахмедов, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.

    Голова Чернігівського обласного відділення Української спілки в’язнів-жертв фашизму Ніна Зубок прочитала зворушливий вірш, пройнятий болем за втрачені людські життя та закликом цінувати й берегти мир.

    Від імені ветеранів району та свідків трагедії слово мала голова районної організації ветеранів України Валентина Погребна, яка зачитала вірш місцевої поетеси Любові Грищенко.

    На знак поваги і шани учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували пам’ять корюківчан, які загинули від рук нацистських загарбників та поклали квіти до Меморіалу.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    Анонс заходів до 74-ї річниці Корюківської трагедії


    1 березня 2017 року

    10.00 – 10.50 – покладання квітів до памʼятників, що увічнюють події Другої світової війни

    11.00 - 11.40 — мітинг-реквієм біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам (біля вічного вогню), покладання квітів.

    12.00 – 12.30 – поминальна літія на місці перепоховання жертв Корюківської трагедії (Меморіальний комплекс памʼяті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами), покладання квітів.






    У спільній молитві вшанували памʼять жертв Корюківської трагедії


    Після перегляду тематичної експозиції в Корюківському історичному музеї, гості відвідали місце будівництва Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами в урочищі Гай.

    Вшановуючи пам’ять загиблих 1-2 та 9 березня 1943 року мирних корюківчан, поклали квіти до могил, де перепоховані останки жертв Корюківської трагедії та вшанували їх памʼять хвилиною мовчання.

    Настоятель Свято-Вознесенської церкви УПЦ КП отець Тарасій Баїк провів поминальну літію за загиблими. Звертаючись до присутніх, отець Тарасій подякував за спільну молитву та закликав берегти мир у країні та добро в душах, памʼятати історію рідного краю та своєї Батьківщини, бо, не памʼятаючи минулого, не матимемо майбутнього.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    Тоді стогнав від болю світ, сьогодні пам’ять загасить не можна:
    73-ті роковини Корюківської трагедії


    Війна — жорстокий час, де людське життя нічого не варте. І як в будь-якій війні, перш за все, страждає мирне населення.

    73 роки тому жителі невеличкого поліського містечка стали жертвами найбільшого за масштабами в Другій світовій війні злочину проти людяності. Майже 7 тисяч мирних корюківчан були безжально закатовані, спалені заживо, знищені жорстокими карателями.

    Вікопомна памʼять про страшну трагедію цілого містечка живе в серцях нащадків, і тому підтвердження – щорічні жалобні заходи в Корюківці.

    Сьогодні, 1 березня корюківчани відзначили чергові роковини Корюківської трагедії. До заходів біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам долучились керівництво Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, міста і району, свідки трагедії, представники Українського інституту національної пам’яті, громадськість.

    Під супровід духового оркестру Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм учасники мітингу-реквієму поклали квіти до Меморіалу. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих у березні 1943 року корюківчан.

    До учасників мітингу звернувся голова обласної державної адміністрації Валерій Куліч. Проводячи історичні паралелі між подіями Другої світової війни та сьогоднішнім днем, очільник області зазначив, що наш святий громадянський обов’язок - берегти сувору правду про жорстоке вбивство мирних людей, не забувати трагічні події воєнних років, шанувати пам’ять загиблих.

    До присутніх звернувся народний депутат України Анатолій Євлахов, наголосивши на тому, що памʼять про загиблих у 1943 році мирних корюківчан повинна бути увіковічена в Меморіальному комплексі, а трагедія такого масштабу повинна бути застереженням для прийдешніх поколінь.

    Із закликом пам’ятати історію свого народу звернувся до учасників мітингу голова Чернігівської обласної ради Ігор Вдовенко. Він відмітив, що саме завдяки прагненням і старанням жителів міста, Корюківка, переживши таку страшну трагедію, сьогодні квітне і розвивається.

    Перший заступник Корюківського міського голови Леонід Малиш закликав прагнути добра та миру, цінувати рідну Батьківщину. У своєму зверненні Леонід Малиш підкреслив, що Україна була, є і буде суверенною, незалежною та неділимою.

    Про трагічні сторінки Другої світової війни нагадав присутнім представник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко. Він зазначив, що довгий час правда про Корюківську трагедію замовчувалася, але зараз про неї говорять на державному та міжнародному рівнях. І заслугою тому є спільна, злагоджена робота інституту національної памʼяті, працівників Корюківського історичного музею, свідків трагедії, небайдужих корюківчан по відновленню історичної справедливості.

    Звертаючись від імені ветеранів району, голова районної організації ветеранів України Валентина Погребна наголосила, що пам'ять про жертв трагедії буде вічною в серцях корюківчан.

    По закінченню скорботного мітингу керівники області, району та міста, ветерани та свідки трагедії відвідали Корюківський історичний музей, де про історію міста 1-2 та 9 березня 1943 року розповіла присутнім науковий співробітник музею Оксана Толкачова.

    На хвилюючі корюківчан запитання щодо подальшої долі Меморіального комплексу памʼяті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами відповіді надав голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    Вшанування пам’яті загиблих воїнів і мирних жителів Корюківщини


    1 березня, з нагоди 73-х роковин Корюківської трагедії, делегація з числа керівників управлінь, відділів, районних служб та районних організацій поклали квіти до пам’ятників, меморіалів, братських могил, що увічнюють події Другої світової війни.

    Учасники покладання вшанували пам’ять загиблих воїнів і мирних жителів, які стали жертвами війни, хвилиною мовчання.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    апарату райдержадміністрації






    Заходи до 73-х роковин Корюківської трагедії


    1 березня 2016 року

    10.00 – 10.50 – покладання квітів до памʼятників, що увічнюють події Другої світової війни

    11.00 - 11.40 — мітинг-реквієм біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам (біля вічного вогню), покладання квітів.

    12.00 – 12.30 – поминальна літія на місці перепоховання жертв Корюківської трагедії (Меморіальний комплекс памʼяті жителів населених пунктів України, знищених нацистськими окупантами), покладання квітів.





    Вшанували пам’ять загиблих, віддали шану живим


    Після скорботного мітингу з нагоди 72-х роковин Корюківської трагедії, живі свідки трагедії мали змогу поділитись спогадами, вшанувати пам’ять рідних та близьких, які були вбиті та закатовані нацистськими карателями 1-2 та 9 березня 1943 року.

    Біля пам’ятного знаку, встановленого на честь священика Олександра Бондаревського, який загинув разом з жителями Корюківки під час каральної операції, відбулась поминальна литія за загиблими в ті далекі березневі дні.

    Священики Олександр Дем’яненко та Леонід Соколов у спільній молитві зі свідками Корюківської трагедії вшанували пам’ять безневинно убієнних корюківчан у 1943 році.

    По закінченню поминального богослужіння свідки Корюківської трагедії разом з працівниками Корюківського історичного музею, під час поминальної трапези згадували події 1-2 та 9 березня 1943 року, коли від рук карателів загинули близько 7000 місцевих жителів.



    За повідомленням
    відділу культури і туризму
    райдержадміністрації






    Поминальна литія в урочищі Гай


    Почесні гості, які приймали участь у заходах також відвідали місце будівництва Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами в урочищі Гай. До могил, де перепоховані останки жертв Корюківської трагедії поклали квіти.

    Настоятель Свято-Вознесенської церкви УПЦ КП отець Тарасій повів поминальну литію за загиблими. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих 1-2 та 9 березня 1943 року мирних корюківчан.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    райдержадміністрації






    Відзначення 72-х роковин Корюківської трагедії


    Щороку на початку березня жителі Корюківщини вшановують пам’ять про безневинно убієнних корюківчан, закатованих нацистськими окупантами.

    До меморіальних заходів з відзначення 72-х роковин Корюківської трагедії долучились керівництво Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, міста і району, свідки Корюківської трагедії, представники Українського інституту національної пам’яті, делегація Латвійської республіки, представники громадськості та засобів масової інформації.

    Учасники жалобних заходів поклали квіти до Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки фашистським загарбникам. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих у березні 1943 року та всіх загиблих мирних жителів на Сході України, всіх загиблих чернігівців – бійців Збройних Сил України та військових формувань.

    До присутніх звернувся свідок Корюківської трагедії Сергій Жарий. Він зачитав власний вірш, присвячений подіям березня 1943 року. Побажав Україні мирного неба та процвітання.

    Виступаючи перед учасниками мітингу, виконуючий обов’язки голови обласної державної адміністрації Сергій Журман провів історичні паралелі між подіями Другої світової війни та сьогоднішнім днем. Як колись нацисти, не в змозі здолати народний опір, мстилися мирному населенню, так і сьогоднішні вороги України обстрілюють мирні житлові квартали на Донбасі, влаштовують терористичні акти в Одесі та Харкові.

    — Соборність, єдність, злука, незалежність, мир – сакральність цих слів сьогодні набуває неабиякого значення. Лише зараз, під час військової агресії з боку Росії ми усвідомили, наскільки важливо бути патріотами своєї країни.

    Історія нас вчить не допускати помилок минулого, але виявляється, що не всі добре знають свою історію. Кому потрібні були такі жертви 70 років тому? Кому вони потрібні зараз?

    Буде вічна пам'ять про жертв Корюківської трагедії в наших серцях. Буде вічна пам'ять про загиблих мирних громадян і наших військових, які вже склали суворий життєвий іспит на патріотизм, віддавши за Україну найцінніше – своє життя, - підкреслив Сергій Журман.

    На важливості зберігати пам’ять поколінь про Корюківську трагедію як найбільшу в історії Другої світової війни в Європі наголосив голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв.

    Народний депутат України Анатолій Євлахов надіслав письмове звернення до корюківчан, у якому зазначив, що правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна. Потрібна для відновлення історичної справедливості, для розуміння теперішніх подій, коли на українській землі терористи за підтримки іноземної держави знову чинять воєнні злочини проти мирних людей. Тому наш святий громадянський обов’язок берегти сувору правду про жорстоке вбивство мирних людей, не забувати трагічні події воєнних років, шанувати пам’ять загиблих.

    Про трагічні сторінки Другої світової війни нагадав присутнім голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він зазначив, що довгий час правда про Корюківську трагедію замовчувалася. Лише кілька років тому про неї заговорили на державному та міжнародному рівнях. Активізувалася наукова та пошукова діяльність, спрямована на встановлення історичної правди та справедливості.

    — Інститут національної пам’яті продовжує досліджувати тематику знищення Корюківки. Ми повинні розказати про неї всьому світу. Війни, в яких сторони не рахуються з життям цивільного населення, роблячи його заручником їх військово-політичних інтересів, мають раз і назавжди бути засудженими і мають залишитися у минулому, - зауважив Володимир В’ятрович.

    Із закликом пам’ятати історію свого народу звернувся до учасників мітингу депутат Верховної Ради України ІІІ-ІV скликання Олег Петров.

    Слова підтримки корюківчанам та всій Україні висловив представник латвійської делегації, депутат Сейму Латвії, голова депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Україною Айнарс Межуліс.

    У Корюківському історичному музеї в цей час діяла експозиція, присвячена тематиці Корюківської трагедії та подіям на Сході України.



    Сектор інформаційної діяльності
    та комунікацій з громадськістю
    райдержадміністрації






    Найбільше в Європі поселення, знищене нацистами під час каральної операції, — українська Корюківка


    1-2 березня 1943 року в Корюківці на Чернігівщині нацисти вбили 6700 людей, спалили 1290 будинків. Це — найбільше поселення в Європі, повністю знищене нацистами в рамках каральної операції під час Другої світової війни.

    Український інститут національної пам’яті звертається до медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозицією вшанувати пам’ять жертв Корюківської трагедії. У методичних матеріалах УІНП є історична довідка, перелік публікацій, а також список науковців, що спеціалізуються на дослідженні теми. Як відомо, цьогоріч Україна згадує 70 років завершення Другої світової війни.

    Знищення Корюківки є наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні в Європі, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями. Для порівняння, інші відомі спалення населених пунктів: Лідице в Чехії (10 червня 1942 р. вбито у селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб), Хатинь в Білорусі (22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб), Орадур-сюр-Глан у Франції (10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи).

    «Під час нищення Корюківки нацистським загоном чисельністю приблизно 300-500 карателів за 15 км знаходилося партизанське з’єднання Олексія Федорова чисельністю від 3 до 5 тис. вояків, яке буквально за пару днів до того розгромило окупаційний гарнізон у цьому селищі, — нагадує історик, співробітник Інституту національної пам’яті Сергій Бутко. — Проте, партизанське командування на чолі з Миколою Попудренком так і не віддало наказ захистити населення. Попри масштаб трагедії, в радянські часи вона не стала одним із символів нацистських злочинів. Очевидно, тому, що спростовувала образ радянських партизан як «народних месників», які захищали місцеве населення».

    Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини, вважає Голова Укранського інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

    «Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах. Радянські партизани реалізовували цілі, поставлені перед ними Кремлем, навіть якщо це призводило до масових вбивств цивільних. Війни, в яких сторони не рахуються із життям людей, перетворюють їх на заручників військово-політичних планів, мають бути визнані злочином, неприпустимим у сучасному світі», — говорить В’ятрович.

    Корюківська трагедія — один з багатьох випадків знищення нацистами населених пунктів на українській території. За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час німецької окупації України було знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної республіки Крим. Жертвами такого роду каральних операцій стали щонайменше 50 828 вбитих. Сьогодні інформація про знищене містечко має стати важливим елементом національної пам'яті про Другу світову війну.


    Історична довідка:

    м. Корюківка розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігів. У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці влаштували підпали в довколишніх селах, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці. У ніч на 27 лютого партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки.

    У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у місті Конотоп Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Вранці 1 березня 1943 р. у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Опісля містечко підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих.

    Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів. Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки.




    Прес-служба УІНП:
    as@memory.gov.ua






    ПРОГРАМА ЗАХОДІВ у зв’язку з 72-ми роковинами Корюківської трагедії 1943 року, які відбудуться у м.Корюківка 2 березня 2015 року


    12.00 - 12.40 — покладання квітів та скорботний мітинг біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки нацистським загарбникам (біля вічного вогню)


    13.00 – 13.20 — покладання квітів до місця перепоховання жертв Корюківської трагедії (місце будівництва Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами); поминальна литія за загиблими жертвами Корюківської трагедії.






    30 жовтня 2014 року


    70-й річниці вигнання нацистських окупантів з України присвячується


    Спогади свідка Корюківської трагедії Галини Попової про події 1,2 та 9 березня 1943 року, що відбулись в м.Корюківка (програма "Ранок" на телеканалі "Інтер")






    10 грудня 2013 року


    Вшанували пам’ять священика Олександра Бондаревського


    10 грудня на території Свято-Вознесенської церкви відбулось відкриття меморіальної дошки на честь пам’яті священика, настоятеля храму Олександра Бондаревського.

    У числі присутніх на заході гостей та жителів м. Корюківки, представників районної влади та духовенства, були і свідки Корюківської трагедії 1-2, 9 березня 1943 року:

    - Діна Степанівна Корнієвська, очевидець трагедії, активна учасниця зі справ увічнення пам’яті загиблих корюківчан, жертв Корюківської трагедії 1-2, 9 березня 1943 року;

    - Володимир Іванович Костюк, очевидець, котрий безпосередньо із сім’єю переховувався у церкві 1 березня 1943 року;

    - Ольга Миколаївна Пушкаренко, очевидець, переховувалась у церкві під час кривавої акції фашистів проти мирного населення Корюківки.

    Зі вступним словом про причину зібрання до присутніх звернулась науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова. У короткому історичному екскурсі окреслила події 70-річної давнини у Корюківці, зробивши наголос на основних віхах життєдіяльності Олександра Бондаревського.

    Пам’ятне слово до присутніх мали Ярослав Жилкін, відповідальний секретар Державної Міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять», Сергій Бутко, науковий співробітник відділу досліджень історичних трагедій народів України УІНП та свідки трагедії. Вони акцентували увагу на мужності священика, його самопожертві, відданості своїй справі, Богу і людям.

    Право відкриття меморіальної дошки було надано свідку Корюківської трагедії Діні Степанівні Корнієвській, після чого прозвучало послання до городян від Дмитра Шльонського, правнука Олександра Бондаревського. Завершальним моментом заходу стало відправлення літії.

    Після відкриття меморіальної дошки на честь пам’яті священика, усі бажаючі були запрошені на вручення Ярославом Жилкіним масо-габаритного станкового кулемету системи Максима зразка 1910 року у дарунок Корюківському історичному музею. Передаючи кулемет, він наголосив на важливості праці співробітників музею, відданості справі, тісній і успішній співпраці з ВГО «Союз «Народна пам’ять» щодо увічнення пам’яті жертв Корюківської трагедії березня 43-го.

    У відповідь від музейників звучали слова вдячності за цінний експонат та подаровано вітражну роботу учнів образотворчого відділу Корюківської школи мистецтв ім.. О.С. Корнієвського.



    За повідомленням наукового співробітника
    Корюківського історичного музею
    Оксани Толкачової


    * * *


    Історична довідка щодо увічнення імені священника О.В.Бондаревського на меморіальній дошці біля Свято-Вознесенської церкви у м. Корюківка


    Родина Бондаревських – брати Костянтин (58 р.), Олександр (60 р.) з дружиною Марією Петрівною (приблизно 58 р) та сестра Євдокія (ймовірно 56 років), з’явилась у Корюківці у 1935 році. Сім’я Олександра виховала трьох дітей: Василя (загинув на фронті у Велику Вітчизняну війну), Петра (розстріляний під час сталінських репресій як учасник «Української націонал-фашистської терористичної організації» 05.11.1937 року) і Олену (довгий час жила у м. Корюківка, потім, можливо, переїхала на Семенівщину). Переїзд родини священників був не випадковим, адже тоді їх переслідували, й вони вибрали тихий куточок Полісся.

    Спочатку Бондаревські оселилися у с. Савинки. Олександр Бондаревський став настоятелем савинської церкви святого Миколая. Поряд з церквою був їхній будинок, який зберігся до нашого часу (зараз у ньому відкрилася церква). Коли у кінці 30-х років церкву у селі закрили, а точніше, відкрили у ній клуб, вони переїхали до Корюківки, де оселилися на Олексіївці (р-н сучасної Корюківки, вул. Набережна 2). Чоловіки працювали на деревообробному підприємстві (за іншими даними на цукровому заводі), бо на той час приміщення корюківської церкви слугувало за клуб. Жінки були домогосподарками. З кінця 1941 року брати Бондаревські почали правити у корюківському храмі, що відновив свою культову діяльність за нової влади. Пам’ятають їх як хороших, доброзичливих, щедрих, доброчесних людей.

    Згадки про загибель родини Бондаревських 02 березня 1943 року датуються щонайраніше 02 квітня цього ж року у газеті «Правда України» у статті начальника штабу партизанського руху Т. Строкача «На Україні»: «…1 березня 1943 року німецькі карателі… вривалися в кожний дім і знищували цілі сім’ї… Під час служби в церкві туди увірвалися автоматники і відкрили дику стрілянину. Убивши священника Бондаревського і всіх, хто був у церкві, німці кинулися підпалювати хати…». У жовтні 1943 року у статті Іллі Еренбурга «Путь народа» у газеті «Красная Звезда» читаємо: «Селян розстріляли, розстріляли й священника, який з хрестом у руці намагався спинити убивць…».

    З часом про Бондаревських, зокрема про Олександра, з’являються публікації у районній газеті «Маяк», датовані 1988, 1990, 2013 роками; у обласній газеті «Деснянка вільна», 2011 рік та у журналі «Человек і закон», 1991 року тощо. Зокрема щодо останнього періодичного видання, то у ньому вміщена бесіда з ректором, професором Ленінградської православної духовної академії, протоієреєм В.У. Сорокіним з теми «Объединиться для общего служения», де він сказав наступне: «…Кстати, тогда я рассказал, как зверски расправились фашисты с жителями села Корюковка Черниговской области. От рук фашистских карателей в марте 1943 года погибло 7640 человек. Среди расстрелянных были священник Бондаревский, его супруга и брат».

    Про трагічну загибель своїх рідних пише їхня донька Олена Олександрівна Добровлянська (Бондаревська) у листі до Сорокіна В.У., а саме: «… В 1943 году мои родители – отец и мать, а также моего отца брат и сестра погибли. Они были убиты в церкви немецкими фашистами. Мой отец с крестом выступил и просил, чтоб не убивали мирное население города. Его первого убили, бросили в огонь…».

    Приводимо і інші факти, що засвідчують справжню мужність, непохитне самовладання Олександра Бондаревського при виконанні своїх обов’язків, незважаючи на смертельну небезпеку. Зі свідчень корюківчанина Хомка Матвія: «…Наступного дня (02.03.1943 р) прийшов я до церкви. Зібралось людей чимало. Більшість тих, хто жив недалеко. Усі перелякані. Піп теж з нами. То читав молитви, то свічки підправить, то говорить з нами, заспокоює: «Не посміють на злодіяння у божому храмі!» Та раптом відчиняються двері і до церкви заходять кілька солдатів. Двоє стали на дверях, а інші почали виводити людей з церкви. Я збагнув, що беруть не на добре і сховався у закутку. Мені було добре видно і чуть. Виводили людей групами. Забрали й попа, його дружину і Костянтина. Батюшка Олександр йшов, тримаючи у руках хрест. Почув як він говорив: «Це не люди забирають нас, а звірі в людській подобі». Уночі я вибрався з церкви, а тих, кого забирали з неї, завели у сісідні будинки, що були навпроти і постріляли, а потім усіх спалили».

    Згадує про нього інший свідок Корюківської трагедії 1-2, 9 березня 1943 року, Микола Костюк: «…Ми жили тоді якраз навпроти церкви. Першого березня палили тільки частину Корюківки, то до нас не дійшли. Але все одно було моторошно і тому мати вирішила разом зі мною і моїм старшим братом піти до церкви. Там було дуже багато людей, страшенна тиснява. У саме приміщення ми і не зайшли. Залишилися у передній частині церкви біля вхідних дверей. Вже під вечір чуємо як біля храму зупинилося 18 машини, на той час мені було 9 років, то я умів рахувати та знав кілька німецьких слів. Раптово з’явився перед нами молодий німецький офіцер, увесь з голови до п’ят добре одягнений. За ним у чорних бушлатах з автоматами німці. Чому раптово? Бо стільки було корюківчан, що двері у церкву і не зачинялися. На зустріч йому вийшов піп. Ми з переляку аж заклякли. Я не міг і поворухнутися так злякався. Німець почав рухами показувати батюшці, щоб сиділи мовчки, поки вони виїдуть з селища. Це вже було під вечір і вони, закінчивши розправу, від’їзджали ночувати у Щорс. Церква ж розміщувалася там, куди розправа не дійшла. Коли зачинили двері, то люди почали прощатися, голосити, кричати, думаючи, що їх усіх будуть палити. Бондаревському потрібно було багато зусиль, щоб заспокоїти прихожан. На ніч у храмі ми не залишались – мати вирішила йти на село Наумівку. Пішли додому, переночували і на світанку рушили у путь. Дорогою мати обернулась і каже: «Гляньте!». Ми побачили одинадцять стовпів чорного диму – горіла Корюківка, наш куток! Десь вже на четвертий день після трагедії ми повернулися додому. Таке страхіття і уві сні не присниться. Нашої хати нема, одне згарище. Побули і пішли назад. Вже згодом, коли вирішили будувати хатку, мати почала розгрібати попелище і у ньому знайшли силу-силенну обвуглених кісток. Два з верхом корита з людським прахом відтягла на центральне кладовище і поховала. Ото всіх людей, що були у церкві, у нашій хаті нелюди і спалили».

    Таким чином, той факт, що родина Бондаревських загинула у місті Корюківка, до останнього перебуваючи у Свято-Вознесенській церкві разом з людьми, є незаперечним. Олександр Васильович Бондаревський до останнього подиху виконував свої обов’язки, був підтримкою усім, хто знаходився поряд, разом з усіма прийняв смерть. Це саме той приклад незламного духу, самовідданості, багатостражденності. Загинувши разом з корюківчанами, показав приклад всеохоплюючої любові до ближнього, достойно прийнявши кару від нелюдів.

    Його ім’я має бути звеличене, викарбуване у пам’яті, вписане в історію. В силу трагічних подій він не має вічного прихисту, не має місця, куди б нащадки принесли квіти. Свято-Вознесенська церква стала останнім рубиконом його життя, тож по праву має бути меморіальна пам’ятна дошка із зазначеним написом про мужність і самопожертву її настоятеля О.В. Бондаревського.






    10 грудня 2013 року


    Перепоховано останки 35-и жертв Корюківської трагедії


    Корюківська трагедія 1943 року за своїми масштабами є однією з найбільших кривавих каральних акцій нацистів проти мирного населення у Другій світовій війні.

    Сьогодні історія невеличкого поліського містечка, безжалісно знищеного фашистськими карателями, набула розголосу.

    На виконання Указу Президента України Віктора Януковича від 22.09.2011 року № 925/2011«Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» тривають пошукові роботи по виявленню місць поховань жертв Корюківської трагедії та встановленню прізвищ загиблих під час каральної акції.

    У 2013 році працівниками Корюківського історичного музею в ході пошукових робіт виявлено 10 поховань жертв Корюківської трагедії, що знаходяться на території міста Корюківка. Протягом жовтня-листопада 2013 року ТОВ «Спеціалізована установа «Військові меморіали» була проведена ексгумація 35 останків жертв Корюківської трагедії і 10 грудня в урочищі «Зелений гай» на території будівництва Музейно-меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, було проведено ритуал перепоховання останків жертв Корюківської трагедії 1-2, 9 березня 1943 року, як національного символу всіх знищених нацистськими карателями у роки Другої світової війни населених пунктів України разом із мирними жителями.

    До Корюківки, на місце спорудження Меморіального комплексу, прибули керівники району та міста, а також почесні гості: директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Андрій Подорван, начальник управління лісового та мисливського господарства Валерій Лозицький, заступник директора Департаменту ЖКГ, регіонального розвитку та інфраструктури облдержадміністрації В’ячеслав Сальніков, відповідальний секретар Державної Міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, голова Всеукраїнської громадської організації пошуковців «Союз «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін, науковий співробітник відділу досліджень історичних трагедій народів України Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко, директор ТОВ «Спеціалізована установа «Військові меморіали» Олег Захаров, представники засобів масової інформації.

    Звертаючись до присутніх, Андрій Подорван, Ярослав Жилкін та Іван Бузак наголошували на важливості роботи по увічненню пам’яті про жертв трагедії, наголошували на тому, що корюківчани та всі жителі України повинні завжди берегти пам’ять про ту страшну подію, про безневинно загиблих співвітчизників, і увесь світ повинен знати про трагедію.


    Останки 35-и жертв мирного населення Корюківки, знищеного фашистськими окупантами в березні 1943 року, перепоховали за всіма церковними канонами. У пам’ять про загиблих заупокійну літію відправив протоієрей Свято-Вознесенської церкви отець Олександр та представники духовенства району.

    Корюківчани та гості у молитві згадали усіх невинно убієнних жертв трагедії, схилили голови перед прахом загиблих, перед ветеранами війни, перед свідками трагедії, перед кожною людиною, яка у своїй пам’яті часто повертається до однієї з трагічних сторінок нашої історії.

    По закінченні літії учасники заходу поклали квіти до могил жертвам трагедії.






    24 листопада 2013 року


    Зустріч у Корюківському історичному музеї з питань будівництва Меморіалу


    24 листопада у місті Корюківці побувала делегація киян у складі 38 осіб. Це були представники Української спілки в’язнів-жертв нацизму, організацій ветеранів та інвалідів війни Святошинського району столиці. У Корюківському історичному музеї гості ознайомилися з його експозиціями й розповіли про мету свого візиту.

    Вони створили ініціативну групу і турбуються про будівництво Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами. Інваліди війни, колишні малолітні в’язні концтаборів, партизани, підпільники організували акцію по збиранню коштів на спорудження Меморіалу. Чимало людей підтримують таку ініціативу, але багато й байдужості та черствості доводиться зустрічати. Писали, зверталися до ряду високопосадовців, депутатів парламенту, проте відгукнулося лише ... двоє! Багато відомств і міністерств відповідали відписками, посилалися на необхідність самій Чернігівській області знаходити кошти на втілення такого проекту. Тобто всеукраїнський комплекс повинна будувати Корюківщина і Чернігівщина!

    У Києві кілька сотень благодійних фондів, але вони також відмовляли на письмові звернення у наданні внесків. Що ж це за благодійність така?! Усі погрузли у відписках – гірко констатували ветерани та інваліди війни. Тепер готують звернення від своїх організацій до Міністерства закордонних справ України, аби дипломати попросили, щоб і Німеччина взяла участь у створенні Меморіалу в Корюківці.

    У музеї перед гостями виступили зі своїми спогадами про криваві дні березня 1943 року свідки Корюківської трагедії – сестри Діна Корнієвська та Ірина Ткачова, Галина Попова, Ганна Нековаль, Станіслав Тройна. Потім усі присутні на цій зустрічі перейшли до Районного будинку культури. Заступник голови райдержадміністрації Іван Бузак нагадав у своєму виступі про загальну концепцію будівництва Меморіального комплексу, розповів про етапи виконаних робіт. До березня 2013 року на визначеному місці повинні встановити пам’ятний хрест і виконати перепоховання останків жертв розправи карателів. Науковий працівник музею Оксана Толкачова розповіла про пошукову роботу, співпрацю з науковцями, показала слайди-знімки знайдених поховань убитих і спалених корюківчан.

    Начальник відділу культури і туризму Людмила Бабич подякувала приїжджим за співпрацю і запросила ще відвідувати наше місто. Гості запевнили, що для них це – не просто вражаюча екскурсія. Вони вестимуть роз’яснювальну роботу серед свого населення, молоді, підуть з розповідями у київські школи. Потрібно усім також писати листи, звертатися до депутатів Верховної Ради України, меценатів, благодійників, аби підтримали цей патріотичний задум. Адже пам’ять про нашу історію повинна жити в народі.



    Олександр Гончар






    31 травня 2013 року


    Фільм «Корюківка. Злочин проти людяності» отримав визнання на міжнародних фестивалях



    Диплом 1-го ступеня VII Міжнародного фестивалю телепрограм і телефільмів «Вічний вогонь» у м. Волгоград Російської Федерації у номінації «Кращий телевізійний нарис» вручили телефільму Національної телекомпанії України «Корюківка. Злочин проти людяності». Автор і режисер документальної кінострічки Сніжана Потапчук.

    31 травня 2013 року відбулося нагородження переможців VII Міжнародного фестивалю телепрограм і телефільмів «Вічний вогонь» у м. Волгоград Російської Федерації. Цього року фестиваль зібрав рекордну кількість учасників. Загальна мета – збереження правдивої пам’яті про героїв та жертв війни. Журі очолив відомий російський журналіст Олександр Сладков. Як зазначили члени журі, більшість робіт розповідали про ветеранів-учасників Сталінградської битви. Авторські роботи упродовж трьох днів оцінювалися в десяти номінаціях: краща кінопрограма, фільм, авторська, режисерська, дебютна, операторська робота, інформаційний сюжет, музичне та звукове оформлення, найкраща військово-патріотична і телевізійна програма, кращий телевізійний нарис, найкращий фільм-портрет.

    У номінації «Кращий телевізійний нарис» диплом 1-го ступеня вручили телефільму Національної телекомпанії України «Корюківка. Злочин проти людяності».

    Ще раніше, 11–13 травня 2013 року, у Севастополі в Україні пройшов IX Міжнародний фестиваль телевізійних і радіопрограм «Перемогли разом». Представники телерадіокомпаній, творчих об’єднань, студій дев’яти країн: України, Росії, Казахстану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови, Литви та Китаю представили на розсуд журі майже 200 робіт. Це телевізійні програми, ігрові та документальні фільми, телесеріали, повнометражні стрічки, радіонариси, інтерв’ю, музичні фільми. Творчий конкурс проходив у семи номінаціях: «Літопис великого подвигу», «Цих днів не змовкне слава», «Спільні перемоги спадкоємців Великої Перемоги», «Батьківщина. Честь. Обов’язок», «У війни не жіноче обличчя», «Естафета Пам’яті», «Розкинулося море широко».

    Фільм Сніжани Потапчук «Корюківка. Злочин проти людяності» став володарем диплому ІІ ступеня в номінації «Літопис великого подвигу».

    Автор ставила собі за мету розповісти про масштабну каральну акцію на території Європи знищення нацистськими карателями 1–2, 9 березня 1943 року містечка Корюківка Чернігівської області України через призму сучасності.

    Творчій групі Сніжани Потапчук ще на підготовчому етапі надали допомогу у створенні фільму Центральний державний архів громадських об’єднань України, Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Науковим консультантом виступив Український інститут національної пам’яті.

    На Чернігівщині роботу знімальної групи забезпечили Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Державний архів Чернігівської області та Корюківський історичний музей. З нею активно співпрацювали свідки трагедії та нащадки вцілілих та загиблих корюківчан.

    Зауважимо, що важливу роль у виборі теми фільму у 2012 році зіграли вітчизняні журналісти та редактори засобів масової інформації, насамперед із Чернігівщини. Саме завдяки їхнім інформаціям і публікаціям талановитий представник молодої генерації української кінодокументалістики Сніжана Потапчук прийняла рішення про створення документальної стрічки «Корюківка. Злочин проти людяності».



    Сергій Бутко
    Український інститут національної пам’яті



    Кінострічку можна подивитися за посиланням

    http://1tv.com.ua/uk/video/program/documentary/2013/03/06/6001




    13 травня 2013 року


    В пам’яті вічно живі


    Другий тиждень після Великодня Традиційно вважається поминальним.

    Називається він по-різному: Поминки, Проводи, Гробки, Могилки, Радовниця, Фомина неділя… Але сутність цієї традиції одна – у цей час поминають тих, кого вже немає на цій землі та впорядковують їх могили. Звичай походить ще з язичницької доби – наші предки вважали, що покійники радіють, коли їх поминають добрим словом та ще й відвідують їхні могили.

    Сьогодні, 13 травня делегація у складі голови районної ради М.І.Баклажка, заступників голови райдержадміністрації: І.І.Бузака, М.П.Ющенка, Н.М. Демиденко, керівників установ та організацій, відвідала місце будівництва Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами в роки Великої Вітчизняної війни.

    На могили, в яких перезахоронені останки жителів Корюківки, знищених 1,2 та 9 березня 1943 року, було покладено квіти та поминальні солодощі.

    Пам’ять про невинно убієнних вшанували хвилиною мовчання.






    1 березня 2013 року


    Останки 230 жертв Корюківської трагедії перепоховали в урочищі Гай


    Наступний етап жалобних заходів відбувся на околиці міста, на місці спорудження Музейно-меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами в урочищі Гай, де ще до знищення Корюківки у 1941 р. – на початку 1943 р. окупанти проводили розстріли партизан, членів їхніх родин і мирних жителів.

    У фундамент Хреста І-ої черги Музейно-меморіального комплексу відбулося закладення капсули з таким текстом:

    «Року 2013, березня першого дня в місті Корюківка, що на Чернігівщині, з нагоди вшанування 70-х роковин знищення міста нацистськими карателями, відбулися жалобні заходи із закладанням пам’ятної капсули на місці спорудження Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами. Упродовж 1,2 та 9 березня 1943 року загарбники розстріляли або спалили живцем близько 7000 мешканців міста Корюківка.

    В історії Другої світової війни ця каральна акція проти мирного населення є одним з найжорстокіших злочинів нацизму. Завдяки Указу Президента України Віктора Федоровича Януковича від 22 вересня 2011 року № 925/2011 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» стало можливим відновлення історичної правди про масштаби трагедії та створення Меморіального комплексу на вшанування пам’яті про спалені загарбниками українські села і міста.

    Скорботні заходи із закладанням капсули відбулися за участю голови Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Миколайовича Хоменка, голови Чернігівської обласної ради Анатолія Івановича Мельника, керуючого Чернігівською єпархією Української Православної Церкви архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Амвросія, свідків та родичів жертв Корюківської трагедії, широких кіл громадськості, жителів міста Корюківка.

    Стражденна земля Корюківки стала символом пам’яті всіх населених пунктів України, знищених нацистами в роки Другої світової війни. Ми пам’ятаємо всіх безвинно загиблих синів і дочок України. Нехай ніколи не згасне свіча нашої пам’яті».

    Представники з 15-ти районів області (Бобровицького, Борзнянського, Варвинського, Городнянського, Козелецького, Корюківського, Куликівського, Новгород-Сiверського, Носiвського, Ріпкинського, Семенівського, Сосницького, Срібнянського, Чернігівського, Щорського) передали землю повністю та частково знищених 60-ти населених пунктів Чернігівщини, яка залишиться у Корюківському меморіалі як символ жалоби і вшанування пам’яті всіх жертв розправи карателів.

    На траурному мітингу перший заступник Міністра культури України Тимофій Кохан зачитав звернення Президента України у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії, у якому Голова держави підкреслив, що «на початку березня 1943 року стався один із найкривавіших військових злочинів Другої світової війни». Він наголосив: «Наш святий обов’язок – сказати сувору правду про це масове жорстоке вбивство мирних людей, відновити щодо них історичну справедливість. Тож згадаймо сьогодні безневинно загиблих жителів усіх українських сіл, спалених до тла гітлерівськими окупантами. Вічна їм і світла пам’ять».

    Голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко, зокрема, заявив учасникам мітингу: «Переконаний, обласна влада зробить усе можливе, щоб втілити у життя проект по спорудженню Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами. Він стане символом нашої пам’яті, нашої скорботи за всіма, хто загинув у жахливому полум’ї війни».

    У своєму виступі голова Чернігівської обласної ради Анатолій Мельник також зазначив, що «наш синівський обов’язок – запам’ятати на все життя і передати нашим дітям, що такі трагічні події не повинні більше повторитися…»

    Голова Корюківської районної організації ветеранів Наталія Шелудько подякувала за вагомий внесок у справі вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії та початок створення Меморіалу Президенту України Віктору Януковичу, голові Чернігівської облдержадміністрації Володимиру Хоменку, народному депутату України Ігорю Рибакову, голові Чернігівської обласної ради Анатолію Мельнику, секретарю Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій Ярославу Жилкіну, Українському інституту національної пам’яті та всім іншим представникам влади, науковцям і громадськості, які зробили це за покликом серця.

    Потім відбувся ритуал перепоховання останків 230 жертв мирного населення Корюківки, яких було знищено нацистськими карателями в березні 1943 р. Пошуковцями у 2012 р. було встановлено 61 місце поховання жертв Корюківської трагедії 1–2,9 березня 1943 р. Завдяки цим матеріалам Спеціалізованою установою «Військові меморіали» у 2012 р. була проведена робота щодо вилучення 230 останків жертв цього бузувірського злочину.

    У пам’ять про загиблих заупокійну літію відправив керуючий Чернігівської єпархією, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій.

    Також на місці майбутнього Меморіалу учасники познайомилися з матеріалами банерів: експозицією ескізів архітектурно-художньої концепції створення Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами в м. Корюківка Чернігівської області (автор: художник, заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов); картами «Нацистський окупаційний терор в Європі в 1939–1945 роках: знищення населених пунктів разом із цивільним населенням», «Нацистський терор проти цивільного населення в Україні 1941–1944 роки: знищення населених пунктів» і стенд про Корюківську трагедію, які підготовлені Борисом Дєдовим і Андрієм Дєдовим у співавторстві з фахівцями Українського інституту національної пам’яті.







    70-ті роковини Корюківської трагедії: ми пам’ятаємо


    1 березня 1943 року у м.Корюківка розпочалася каральна акція проти мирного населення міста, яка увійшла в історію Другої світової війни як один з найбільших нацистських злочинів, в результаті якого було знищено близько 7 000 мирних жителів.

    1 березня 2013 року з нагоди 70-х роковин Корюківської трагедії у Корюківці пройшли жалобні заходи, участь у яких взяли голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, голова обласної ради Анатолій Мельник, перший заступник Міністра культури України Тимофій Кохан, народні депутати України Ігор Рибаков та Сергій Аверченко, керуючий Чернігівською єпархією архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, заступник Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анка Фельдгузен, перший заступник директора Українського інституту національної пам’яті Володимир Кривошея, голова Корюківської райдержадміністрації Олександр Довгаль, голова районної ради Михайло Баклажко, міський голова Ігор Матюха, делегації із районів Чернігівшини, ветерани війни та праці, керівники структурних підрозділів облдержадміністрації, представники установ, підприємств та громадських організацій.

    Почесні гості та жителі району поклали квіти до Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам, вшанували пам’ять про невинно убієнних хвилиною мовчання.







    Презентація видань та документального фільму до 70-х роковин Корюківської трагедії


    1 березня в рамках проведення жалобних заходів з нагоди 70-х роковин Корюківської трагедії підсумковим заходом вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії та всіх спалених нацистськими карателями населених пунктів України стала презентація документального фільму, наукових і документально-публіцистичних видань, які вперше представлені учасникам у помешканні райдержадміністрації.

    Його розпочала колишній малолітній в’язень нацистського концтабору, голова Чернігівського обласного відділення Української спілки в’язнів – жертв нацизму Ніна Зубок. Вона представила учасникам свій власний вірш про Корюківську трагедію.

    Автор і режисер Творчого об’єднання документальних фільмів та програм Національної телекомпанії України Сніжана Потапчук представила свою нову документальну кінострічку «Корюківка. Злочин проти людяності».

    Вона подякувала усім, хто сприяв і допомагав її створити. Зауважила, що створення фільму про Корюківську трагедію є важливим кроком українського суспільства до самоусвідомлення себе як нації, що аналіз і вивчення таких без сумніву жахливих подій минулого є однією з сходинок повернення українців до свого коріння, духовного відродження. Злочин катастрофічного масштабу проти людяності повинен розглядатися в глобальному історичному контексті, адже війна – це наслідок. Наголосила, що Корюківська трагедія повинна стати для українців національним символом скорботи за жертвами всіх спалених населених пунктів України.

    Знаково, що саме вранці цього дня Перший національний телеканал вперше показав глядачам України документальну кінострічку «Корюківка. Злочин проти людяності». Корюківчане та члени делегацій після офіційних презентацій подивилися цей фільм.

    Керівник колективу авторів-упорядників, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Українського інституту національної пам’яті Алла Киридон представила науково-довідкове видання Інституту «Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.): Анотований покажчик» під редакцією його директора, член-кореспондента НАН України Валерія Солдатенка. Автори-упорядники: Сергій Бутко, Людмила Герасименко, Ростислав Пилявець, Вікторія Яременко.

    У книзі згадується про 670 сільських населених пунктів, знищених впродовж окупаційного періоду 1941 1944 рр. під час нацистських каральних акцій на території 16 областей та Автономної республіки Крим України за сучасним адміністративно-територіальним поділом. На 544 населені пункти подано окремі довідки, з них 61 не існує у сучасному переліку адміністративно-територіальних одиниць. Матеріали анотованого покажчика подано на основі документів архівних установ України, опублікованих джерел та літератури, присвячених темі. Науковець, зокрема, поінформувала, що Корюківську та подібні трагедії фахівці вважають окремим видом злочинів проти цивільного населення.

    Народний депутат України Сергій Аверченко, який теж взяв участь у жалобних заходах, розповів, що 13 серпня 1942 року його мати жала жито, коли нацисти спалили її рідне село Клюси Щорського району Чернігівської області. Матері було тоді 12 років. Вона, як кажуть, дивом врятувалася від катів. Цей артефакт – серп свої матері він передав як експонат для майбутнього Меморіалу начальнику відділу культури і туризму Корюківської райдержадміністрації Людмилі Бабич.

    Презентацію другого, переробленого, доповненого та уточненого видання «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» провів за дорученням творчої групи один із упорядників довідника, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко (перше видання побачило світ у 2011 р., друге створено у лютому 2013 р.) Його видали Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Український інститут національної пам’яті і Корюківський історичний музей. Творча група: начальник відділу культури і туризму Корюківської райдержадміністрації Людмила Бабич, директор Корюківського історичного музею Олексій Бакута, упорядник довідника, науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова, зберігач фондів музею Лідія Хуртик, Андрій Забіяка, відповідальний редактор Ростислав Пилявець.

    У зведеному Мартирологу за результатами 70-річних пошуків встановлено 1893 жертви Корюківської трагедії. Це тільки 28% всіх загиблих, про інших із 6700 (а це неповні дані, тому й подається – майже 7тис. жертв) вже нема кому згадати. Абсолютна більшість вбитих карателями – діти від немовлят і до 16 років, жінки, люди похилого віку.

    У другому розділі довідника за матеріалами проміжного звіту пошуковців представлені результати пошуку і встановлення, обстеження та ексгумації поховань жертв трагедії 1943 р. та інших злочинів під час окупації в 1941–1943 рр. на території м. Корюківка, які проведені влітку-восени 2012 р. Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України спільно з Чернігівською облдержадміністрацією, Корюківською райдержадміністрацією, Корюківською міською радою, Корюківським історичним музеєм, ВГО «Союз «Народна пам’ять» та іншими громадськими організаціями за сприяння Українського інституту національної пам’яті: виявлено 46 поховань і останки 230 жертв нацистського злочину.

    У третьому розділі подано вибрані фотодокументи: 10 прижиттєвих зображень невідомих загиблих і 6 знімків поховань, обстеження та ексгумації поховань жертв Корюківської трагедії 1943 р. з фондів Корюківського історичного музею та з матеріалів проміжного звіту пошуковців.

    Бібліографічний покажчик «Корюківська трагедія: наймасовіший злочин гітлерівців, березень 1943 р.» також за дорученням творчої групи на чолі з директором Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка Інною Аліфіренко представив автор вступної статті С.Бутко. Це видання Українського інституту національної пам’яті, Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка і Корюківської централізованої бібліотечної системи. Творча група: упорядники Тетяна Сіренко, бібліограф Корюківської централізованої бібліотечної системи, Людмила Студьнова і редактор Ірина Каганова з обласної бібліотеки.

    У покажчику вміщена інформація про 200 виданих документів, книг, статей із журналів і газет, які побачили світ впродовж 1943 р. – 15 грудня 2012 р. У виданні є допоміжні, алфавітний та іменний покажчики.

    Василь Устименко, краєзнавець, генерал-майор запасу МНС і керівник Корюківського відділення товариства «Чернігівське земляцтво» у Києві, презентував своє нове документально-публіцистичне видання «У кожного своя правда. Істина одна» про Корюківську трагедію. Саме таку назву книги автору підказав Борис Олійник, відомий український поет, голова Українського фонду культури.

    У приміщенні Корюківської райдержадміністрації відбулася процедура спецпогашення маркованого конверту до 70-х роковин Корюківської трагедії.

    Впродовж усього дня там працювала тематична виставка «Незгасна свіча пам’яті» Державного архіву Чернігівської області, Корюківського історичного музею, Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського, Чернігівського обласного художнього музею ім. Г.П. Галагана. Від організаторів виставку представив директор обласного історичного музею Сергій Лаєвський. До речі, вона впродовж березня буде відкрита для відвідувачів у помешканні Корюківського районного історичного музею.

    Також громадськість ознайомилася з ескізним проектом Музейно-меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами. Його автор: художник, заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов.


    Представник Українського інституту
    національної пам’яті в Чернігівській області
    Сергій Бутко





    29 лютого 2013 року


    Забір землі для пам’ятної капсули


    1 березня у м.Корюківці будуть проведені жалобні заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії 1943 року. Відбудеться закладка землі із спалених сіл Чернігівщини, пам’ятної капсули — у фундамент Хреста першої черги Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами.

    Науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова відібрала землю з поховання чотирнадцяти убитих карателями корюківчан, переважно молоді та дітей, на міській вулиці 8 березня та із захоронення спалених тридцяти жителів на вулиці Петровського (мікрорайон Олексіївка).

    Землю для закладки в капсулу відбирали і з поховань, розташованих в інших селах на території району, де німецькі карателі також знищували мирних жителів.

    До акції забору землі долучились сільські голови та учнівська молодь.






    28 лютого 2013 року


    Корюківська трагедія не забута


    28 лютого, у переддень відзначення 70-х роковин Корюківської трагедії в центральній районній бібліотеці було проведено тематичний захід. На майже двохгодинну зустріч було запрошено представників громадськості — користувачів бібліотеки, спеціаліста сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації Ю.Ковальову, голову Корюківської міської молодіжної громадської організації В.Онищука, місцевого краєзнавця А.Хоменка, адміністратора міського громадського інформаційного сайту А.Савченка, свідків Корюківської трагедії.

    Перш за все слово було надане почесним гостям – свідкам трагедії. Попова Галина Михайлівна, Нековаль Ганна Микитівна і Корнієвська Діна Степанівна своїми розповідями та згадками не залишили байдужими нікого з присутніх. Як згадує Ганна Микитівна: «…Я з мамою та двома братами жили по вулиці Кірова. 1 березня почули на вулиці гамір, і коли вийшли за двір, побачили, як сусіди, знайомі йдуть у сторону центру на перевірку документів (як думали тоді всі вони). «Дорогою смерті» (так відтепер я називаю шлях від нашої вулиці до ресторану, що знаходився в центрі) більшість йшла покірно, а тих, хто намагався втікати — розстрілювали. Та нам з мамою все-таки вдалося сховатись. А брати пішли далі, на смерть…»

    Про свої дитячі спогади тієї страшної кривавої ночі розповіла Галина Михайлівна, яка з трепетом в серці показувала присутнім збережено з того часу власне свідоцтво про народження та старі вцілілі фотографії.

    Велике бажання, щоб про Корюківську трагедію дізналась вся Україна та за її межами було у Діни Степанівни Корнієвської, яка також була свідком трагедії та зараз є активним учасником заходів, що проходять у районному історичному музеї, школах, райдержадміністрації.

    Автор одного з перших віршованих творів, присвячених подіям 1,2 та 9 березня 1943 року Анатолій Хоменко подякував свідкам за розповіді та мужність і зачитав авторську поему-реквієм.

    Учасники зібрання подякували Ігорю Халіману, автору поеми про Корюківську трагедію, опубліковану в районній газеті «Маяк».

    Про заходи, які заплановано провести в районі у день відзначення 70-х роковин трагедії та про відповідний Указ Президента України присутнім розповів Анатолій Савченко, згадавши також розповіді своїх рідних, які також стали свідками каральної акції.

    Після закінчення заходу учасники спілкувались між собою, ділились спогадами та думками…

    У бібліотеці розгорнута тематична книжкова виставка, де містяться документи, статті та факти, що засвідчують події тих кривавих березневих днів 1943 року.






    27 лютого 2013 року



    До 70-х роковин Корюківської трагедії 1943 року у Чернігові проведено міжрегіональну наукову конференцію


    27 лютого 2013 року у Чернігові в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського до 70-х роковин Корюківської трагедії 1943 року, як найбільшої серед подібних нацистських злочинів у Другій світовій війні в Європі (1939–1945 рр.), проведено міжрегіональну науково-теоретичну конференцію «Трагічні сторінки Чернігівщини в історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.: пам’ять поколінь».

    Організатори: Чернігівська облдержадміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського та його кафедра суспільних дисциплін та методики їх викладання.

    У науковому форумі взяли участь науковці, краєзнавці, співробітники музеїв і бібліотек, вчителі історії, журналісти Чернігівщини та загальноукраїнських ЗМІ. Делегацію наукових співробітників Українського інституту національної пам’яті очолив Дмитро Вєдєнєєв, заступник директора з наукових питань Інституту, доктор історичних наук, професор.

    Під час відкриття конференції Володимир Тандура, ректор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського, кандидат історичних наук, професор, наголосив на важливості та актуальності не тільки вшанування жертв Корюківської трагедії 1943 року та всіх спалених сіл і селищ України, а й усіх невинно убієнних мирних жителів України в Другій світовій війні.

    Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх захисників Вітчизни та жертв цивільного населення України.

    У своїй доповіді «Наукове забезпечення формування політики збереження пам’яті про Перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» професор Д. Вєдєнєєв наголосив: «Національна пам’ять є невід’ємною духовно-культурною та суспільно-політичною складовою існування української політичної нації (громадянської спільноти), дієвим чинником ідейно-духовного буття України, важливою передумовою забезпечення консолідації української політичної багатонаціональної спільноти в інтересах прогресу нашої держави як демократичної, соціальної європейської країни».

    У доповідях і наукових повідомленнях про системну нацистську політику цілеспрямованого вбивства цивільного населення Європи і, зокрема, України, партизанський рух, Корюківську трагедію 1943 року та інші факти знищення сіл і селищ України, формування та розвиток української державної політики національної пам’яті та патріотичного, гуманістичного виховання молодого покоління українців виступили: Олександр Штоквиш, кандидат філософських наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті; Микола Бойко, доктор історичних наук, професор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського; Ростислав Пилявець, кандидат історичних наук, доцент, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті; Дмитро Гринь, кандидат історичних наук, доцент Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського; Вікторія Солоннікова, співробітник Чернігівської обласної наукової універсальної бібліотеки імені В. Г. Короленка; Юлія Лавська, студентка ІV курсу Інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка; Сергій Бутко, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті; Лідія Нестеренко, кандидат історичних наук, доцент Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського.

    Оксана Толкачова, науковий співробітник Корюківського історичного музею, наочно продемонструвала рівень жорстокості й нелюдськості карателів під час знищення Корюківки 1–2, 9 березня 1943 року у повідомленні «Дослідження поховань жертв Корюківської трагедії 1943 р. як джерело вивчення нацистського злочину» з демонстрацією слайдів поховань жертв та їхньої ексгумації.

    У виступах представників Українського інституту національної пам’яті С. Бутка, Р. Пилявця та у підбитті підсумків конференції Д. Вєдєнєєвим підтримали ідеї редакції газети «Голос України» у публікації цього часопису від 26 лютого 2013 року. Вони висловили думку про доцільність вивчення можливості запровадження щорічного вшанування на державному рівні пам’яті жертв цивільного населення всіх населених пунктів України, знищених окупантами під час війни.

    За результатами обговорення на науковому форумі його учасники підкреслили не тільки важливість продовження та інтенсифікації досліджень про війну, захисників Вітчизни та жертви серед цивільного населення України як наслідок свідомої нацистської політики, а головне, впровадження їхніх результатів у навчальні програми та підручники. Зокрема, В. Тандура та Д. Вєдєнєєв наголосили на необхідності згадки у них про Корюківську трагедію 1943 року.



    Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації






    12 лютого 2013 року


    Круглий стіл «Корюківка у смертельному вогні»


    12 лютого в малому залі засідань райдержадміністрації було проведено засідання круглого столу «Корюківка у смертельному вогні». Захід було організовано «Голосом України» та присвячено 70-м роковинам Корюківської трагедії. У засіданні круглого столу взяли участь: С.О.Павленко — представник Всеукраїнського історико-краєзнавчого журналу «Сіверянський літопис», В.Ф.Краснодемський — заступник головного редактора газети «Голос України», С.В.Бутко — науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, Р.І.Пилявець — провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, кандидат історичних наук; М.М.Балан — керівник Чернігівського обласного пошукового клубу «Пам’ять Перемоги»; О.В.Довгаль — голова райдержадміністрації; І.І.Бузак — заступник голови райдержадміністрації; Л.О.Бабич — начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації; О.О.Толкачова — науковий співробітник Корюківського історичного музею; Д.С.Корнієвська — свідок Корюківської трагедії; представники обласних та місцевих ЗМІ. На засіданні було розглянуто питання будівництва Меморіального комплексу в м.Корюківка, заслухано свідчення Д.С.Корнієвської, переглянуто фотоматеріали пошуку та ексгумації останків жертв Корюківської трагедії.




    28 грудня 2012 року


    Зйомки фільму про Корюківську трагедію 1943 року на Чернігівщині


    24-28 грудня 2012 р. на Чернігівщині працювала знімальна група Творчого об’єднання документальних фільмів та програм Національної телекомпанії України на чолі з автором і режисером Сніжаною Потапчук.

    Мета: створення документального фільму до 70-х роковин Корюківської трагедії 1943 р. – найбільшого нацистського злочину знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні в Європі.

    Творчій групі ще на підготовчому етапі надали допомогу у створенні фільму Центральний державний архів громадських об’єднань України, Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Науковим консультантом виступив Український інститут національної пам’яті.

    На Чернігівщині роботу знімальної групи забезпечили Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Державний архів Чернігівської області та Корюківський історичний музей. Під час зйомок у місті Корюківка знімальній групі активно допомагала науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова. Впродовж 24-27 грудня кіномитці працювали у м. Корюківка. У районному будинку культури вони записали спогади та відповіді на питання свідків нацистського злочину, які за станом здоров’я мали можливість спілкуватися. Цікавим експериментом стало з’ясування автором фільму знань і вражень про цю трагедію у представників молодої генерації України – учнів Корюківської гімназії – середньої загальноосвітньої школи I-III ступеню.

    Науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова організувала зустрічі зі дев’ятьма свідками трагедії за місцем їхнього проживання. Вона показала і розповіла про практично всі значні місця і вцілілі будинки міста, пов’язані з розгромом уніч на 27 лютого 1943 р. партизанами з’єднання Олексія Федорова окупаційного гарнізону, трагедією знищення містечка 1-2, 9 березня 1943 р., місця масових розстрілів окупантами цивільного населення в 1941-1943 рр., встановлені поховання жертв трагедії. Як відомо, влітку-восени 2012 р. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України спільно з органами влади Чернігівщини, Корюківським історичним музеєм, ВГО «Союз «Народна пам’ять» та іншими громадськими організаціями за сприяння Українського інституту національної пам’яті провела роботи з пошуку та встановлення, обстеження та ексгумації поховань жертв Корюківської трагедії 1943 р.

    Вранці 28 грудня, після зйомок околиці Корюківки, менського шляху до неї, творча група прибула до Чернігова в Державний архів Чернігівської області на Валу.

    Директор архіву Раїса Воробей та її співробітники ознайомили київських кіномитців із документами про Корюківську трагедію 1-2 березня 1943 р. та організували їх зйомки. Серед них були «Акт Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці» від 17 грудня 1943 р., «Акт судово-медичної експертизи по м. Корюківка», «Протоколи допитів свідків про події в березні 1943 р. в Корюківці» та інші документи.

    Під час спілкування з журналістами обласного центру та національних інформаційних агенцій Сніжана Потапчук подякувала усім, хто сприяв і допомагав під час зйомок на Чернігівщині, зауважила, що створення фільму про Корюківську трагедію є важливим кроком українського суспільства до самоусвідомлення себе як нації, що аналіз і вивчення таких без сумніву жахливих подій минулого є однією з сходинок повернення українців до свого коріння, духовного відродження. Катастрофа проти людяності повинна розглядатися в глобальному історичному контексті, адже війна – це наслідок.

    Також Корюківська трагедія повинна стати для українців національним символом скорботи за жертвами всіх спалених населених пунктів України.

    У фільмі не буде постановочних епізодів, лише документальна реальність – головне історична точність та почуття й переживання людей, які пережили жахливу трагедію та сприйняття її сучасниками й фахівцями. Проведення зйомок в умовах сильних морозів і дощу у Корюківці дало можливість учасникам творчої групи хоча б частково зрозуміти, в яких умовах рятувалися ті, хто вижив.

    На початку березня 2013 р. Перший Національний канал представить на суд глядачів документальну стрічку про Корюківську трагедію тривалістю 44 хв.

    Представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник Сергій Бутко поінформував, що на сьогоднішній день зусиллями наукових співробітників Корюківського історичного музею встановлено 1885 жертв трагедії. Чернігівська облдержадміністрація та Український інститут національної пам’яті готують видання збірника про спалені карателями села і селища Чернігівщини під час окупації, друге видання мартирологу встановлених жертв Корюківської трагедії. З власної ініціативи Український інститут національної пам’яті підготував довідник про встановлені знищені нацистськими карателями населені пункти України.




    Український інститут національної пам’яті






    14 серпня 2012 року


    Презентація збірника «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни»


    14 серпня 2012 р. у м. Чернігів на засіданні прес-клубу «Ділове слово» управління у справах преси та інформації облдержадміністрації проведено презентацію збірника «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р.»

    Увага присутніх акцентувалась на тому, що презентується нове видання Чернігівської обласної державної адміністрації та Українського інституту національної пам’яті про міжнародний науковий форум із такою ж назвою, який проведено у відродженому місті Корюківка на виконання Указу Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА «Про заходи у зв’язку з 70-річчям Корюківської трагедії» від 22 вересня 2012 р. № 925. Повідомлялось, що конференцію організували Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України Національної академії наук України, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, Державний архів Чернігівської області, Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського, Комунальний заклад «Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради, Корюківський історичний музей, Чернігівська обласна організація національної спілки краєзнавців України.

    Дмитро ВЄДЄНЄЄВ, заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань, доктор історичних наук, професор, заступник голови редакційної колегії збірника, наголосив, що представлене видання як і всі заходи з вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р., затверджені відповідним Указом Президента України, постановою Верховної Ради України «Про вшанування пам'яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» від 21 жовтня 2011 р. № 3965-VI, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 25 квітня 2012 р. № 235-р, є результатом спільних зусиль чернігівської обласної і районної влади, громадськості, свідків трагедії, науковців і краєзнавців, Українського інституту національної пам’яті.

    Він вказав на виняткову консолідацію суспільства і влади щодо цієї сумної й водночас важливої для України теми. Так, проект постанови Верховної Ради України «Про вшанування пам'яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни», підготовлений директором Українського інституту національної пам’яті, членом-кореспондентом Національної академії наук України Валерієм СОЛДАТЕНКОМ, на розгляд парламенту подали представники різних, навіть протилежних політичних сил: голова Верховної Ради України, академік Володимир ЛИТВИН, та його заступники Микола ТОМЕНКО і Адам МАРТИНЮК.

    Пам'ять про жертви нацизму і народних месників окупантам і нині є складовою національної пам’яті українського народу, про що свідчить і активна позиція мешканців Чернігівської області, корюківчан з увічнення пам’яті про безвинні жертви гітлерівського терору та народний рух опору. Окремо доцільно зупинитися на необхідності об’єктивного дослідження історії партизанського руху як складової конструктивного «наповнення» національної пам’яті українського народу.

    Доводиться визнати, підкреслив історик, що у радянські часи минуле партизанства стало ледве не найбільш ідеалізованою сторінкою Великої Вітчизняної війни. Чимало з архівно-документальної спадщини опинилося у сумнозвісних спецхранах. Нема де правди діти. На певні аспекти партизансько-підпільного руху взагалі поширилося повне ідеологізоване табу. Серед них – прорахунки в організації партизанства, проблема стосунків партизан з місцевим населенням та українським антикомуністичним повстанством, прояви зрадництва, гіпертрофоване подання ролі правлячої партії та спецслужб в організації партизанства, статистичні приписки у визначенні чисельності партизан та їх бойових результатів тощо. Все це обумовило інформаційний шок у суспільстві, пов'язаний із зняттям ідеологічних забобонів, відкриттям раніше недоступних масивів першоджерел, поширенням ідейно-методологічного плюралізму у суспільстві та науці, розвитком міжнародних зв’язків науковців.

    З’явилася певна методологічна й морально-психологічна розгубленість, навіть почуття образи від омани, спокуса заради «ліквідації білих плям» відмовитися від обов’язкової для науковця виваженості, неупередженості. Однак введення до наукового обігу раніше закритих або «ідеологічно незручних» матеріалів, критичне використання серйозних доробків зарубіжної історіографії з проблеми, застосування новітніх методів науково-історичних досліджень не мають призвести до ігнорування очевидних макроісторичних обставин.

    Зрозуміло, що «природна» пам’ять народу, зміст державної політики національної пам’яті та суто академічні дослідження ніколи не були і стануть цілком тотожними поняттями. Однак, на нашу думку, і наукові дослідження, і державна політика національної пам’яті мають консолідовано вивчати та закріплювати в пам’яті української громадянської спільноти такі принципові історичні обставини як: – справедливий характер фронтової та партизанської боротьби радянських народів проти агресора; – величезні жертви та страждання українського народу, завдані агресорами; – значний вплив партизанського руху на досягнення перемоги над агресором; – свідомий історичний вибір українського народу, спрямований на перемогу, захист свободи й власної державності.

    Партизанський рух, як стратегічний фактор у Другій світовій війні, змінював плани німецького керівництва і значною мірою впливав на їх реалізацію. «Історія війн, – зазначав колишній генерал-полковник Вермахту Лотар Рендулич, – не знає жодного прикладу, коли партизанський рух відігравав би таку ж велику роль, яку він відіграв в останній світовій війні. За своїм розмахом він являє собою дещо зовсім нове у воєнному мистецтві. За тим колосальним впливом, який він справив на фронтові війська і на проблеми постачання, роботи тилу і управління в окупованих районах, він став складовою частиною поняття тотальної війни. Партизанський рух, який з роками поступово по¬силювався в Росії, у Польщі, на Балканах, а також у Франції та Італії, вплинув на характер усієї Другої світової війни».

    З історією партизанства тісно пов’язана і драматична сторінка минулого українського народу – колосальні жертви, які він поніс від гітлерівців та їх союзників. Нагадаємо, що за час німецької окупації (вересень 1941 р. – вересень 1943 р.) знищено 127 тис. мирних жителів Чернігівської області. Одним із символів звірств нацистів та їх поплічників стали близька 300 повністю знищених селищ України (перед дослідниками залишається завдання уточнення цієї трагічної статистики). Не випадково саме у Корюківці згідно із рішенням глави Української держави має постати меморіал загиблим селищам, адже Корюківка стала безпрецедентним випадком, найбільш масовою акцією із одномоментного знищення мирних жителів – майже 7 тисяч осіб, без урахування вбитих до того.

    Не можна оминути і такі поширені зараз спекулятивні міркування. Мовляв, саме партизанський рух спричиняв терор окупантів проти цивільного населення, «підставляв» некомбатантів під розправу ворогів. Такі твердження спотворюють і наукове розуміння сутності опору агресорам на окупованій території, і кидають тінь на пам'ять жертв війни. По суті, свідомо перекручуються причинно-наслідкові зв’язки історичних подій. Адже нині відомо, що стратегія планомірного, цілеспрямованого знищення та поневолення словенських народів (сумнозвісний план «Ост») почав розроблятися з 1940 року, і наші предки вже були приречені на стирання з історії. Так саме заздалегідь визначений характер носила політика нацистів по відношенню до єврейського народу, ромів, інших «неповноцінних» народів, над якими мала запанувати «арійська раса». Для реалізації антилюдських намірів агресорам і не потрібен був привід. В той же час, сам опір народів на фронтах і в партизанських лавах зірвав бузувірські плани знищення наших предків.

    Трагедія Корюківки стала лише епізодом реалізації масштабної антилюдської програми гітлерівського рейху з проведення масових етнічних чисток населення Східної Європи та СРСР, складовою частиною глобального гітлерівського плану „звільнення життєвого простору“ для німців та інших „німецьких народів“ за рахунок територій „нижчих рас“, насамперед – слов’ян. Показово, що робочі й „науково обгрунтовані“ документи до плану напрацьовувалися з лютого 1940 року, коли партизанського руху і в зародку не було.

    Слов’ян, що живуть у країнах Східної Європи та європейської частини СРСР, мали піддати частково онімеченню, а частково – депортації за Урал або знищенню. Як важливий етап розглядалося приєднання величезної території на Сході з обов’язковим знищенням 30–40 млн. людей, з переселенням 60–70 млн. радянських людей у Сибір і Середню Азію. Лише 20–30 млн. залишалися як раби для німців, покликаних колонізувати Україну, Білорусію та Руську рівнину до Уралу. Повністю план «Ост» передбачалося реалізувати після завершення війни. Але вже в січні 1941 року Гітлер заявив перед найближчим оточенням про необхідність знищити 30 млн. слов’ян. У директиві Гітлера міністрові у справах східних територій Розенбергу про введення в дію генерального плану „Ост“ (3 липня 1942 р.) чітко ставилося завдання: «Слов’яни повинні працювати на нас, а в разі, якщо вони нам більше не потрібні, нехай умирають... Слід відкинути всі сентиментальні заперечення. Треба управляти цим народом із залізною рішучістю. Кажучи пo-військовому, ми маємо вбивати від трьох до чотирьох мільйонів росіян на рік...»

    Директивами фюрера перейнялися його підлеглі. Начальник штабу верховного головнокомандування вермахту фельдмаршал Кейтель (повішений 1946-го за вироком Міжнародного військового трибуналу) 16 грудня 1942 року видав наказ про боротьбу з партизанами, де підкреслювалося: «тут більше ніж будь-коли, ідеться про те, „бути чи не бути“, „ця боротьба не має нічого спільного з солдатським лицарством чи умовами Женевської конвенції“. Війну проти «бандитів» на Сході й Балканах, закликав воєнний злочинець, слід вести «найжорстокішими методами… щоб узяти гору над цією чумою». Наказ знімав з німецьких військових будь-яку дисциплінарну чи кримінальну відповідальність за звірства і брутальність, їх заборонялося карати «через свою поведінку в боротьбі з партизанами або їхніми спільниками» (тобто мирним населе нням).

    Український інститут національної пам’яті, йшлося у виступі, стає дослідницьким й аналітичним центром вивчення, осмислення тих вузлових подій і процесів вітчизняної історії, які справили вирішальний вплив на розвиток українського народу та національної державності. Наукові доробки Інституту, сподіваємось, сприятимуть розгортанню політики національної пам’яті. Проблеми історичних трагедій і звитяги народу доби Великої Вітчизняної війни будуть і надалі перебувати у центрі уваги науковців УІНП.

    Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник, один із упорядників книги, поінформував про зміст нового видання, на обкладинці якого зображено один із ескізів художника Бориса ДЄДОВА із його архітектурно-художньої концепції створення Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, у місті Корюківка Чернігівської області.

    У матеріалах Міжнародної наукової конференції вміщені окремим розділом вітання гостям і учасникам форуму від голови Чернігівської облдержадміністрації Володимира ХОМЕНКА, голови Корюківської райдержадміністрації Олександра ДОВГАЛЯ, народного депутата України Ігоря РИБАКОВА, директора Українського інституту національної пам’яті Валерія СОЛДАТЕНКА. Це дає можливість читачу побачити гуманітарну спрямованість державної політики національної пам’яті, вшанування не тільки її героїв-захисників, а також і жертв мирного населення.

    Головний розділ збірника складають 16 статей вітчизняних істориків і краєзнавців, музейних працівників України, Білорусі та Росії, які у формі наукових доповідей і повідомлень були представлені на цьому форумі, присвячені проблемним питанням руху Опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, терору і злочинів нацистської окупаційної влади проти мирного населення, а також питанням державної політики з увічнення пам’яті жертв війни, і конкретно – вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р.

    Серед авторів наукових статей директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент Національної академії наук України Валерій СОЛДАТЕНКО, доктори наук заступник директора Українського інституту національної пам’яті Дмитро ВЄДЄНЄЄВ, завідувач відділу Інституту історії України НАН України Олександр ЛИСЕНКО, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, директор ДП «Парламентське видавництво Верховної Ради України» Юрій ГАНЖУРОВ, 6 кандидатів наук.

    У матеріалах конференції читач також знайде наукові розвідки її зарубіжних учасників: директора всесвітньо відомогоБілоруського державного Меморіального комплексу «Хатинь» (Республіка Білорусь), кандидата історичних наук Артура ЗЕЛЬСЬКОГО та директора відкритого менше ніж за два місяці до Корюківського наукового форуму Меморіального комплексу «Хацунь» (Російська Федерація, Брянська область) Олени МАСЛОВОЇ. Вони поділилися досвідом створення таких меморіалів у своїх країнах і підтримали рішення українського державного керівництва щодо створення Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами.

    Людмила БАБИЧ, начальник відділу культури і туризму Корюківської райдержадміністрації, як один із організаторів Міжнародного наукового форуму, зокрема, зауважила, що громадськість Корюківщини, ветерани та вцілілі свідки вважають відновленням історичної справедливості рішення вищого керівництва країни щодо відзначення пам’яті жертв Корюківської трагедії. Вона відзначила велику зацікавленість не лише місцевих істориків та краєзнавців у цій конференції і очікуванні видання її матеріалів, але й широких кіл громадськості Корюківського та навколишніх районів області. До речі, у районі цього року значно активізувалася дослідницька робота з підготовки до друку другого видання Мартирологу встановлених імен жертв Корюківської трагедії 1943 р.

    Учасники презентації наголосили, що, на їхню думку, матеріали конференції, вміщені у цьому збірнику, сприятимуть формуванню та реалізації державної меморіальної політики в Україні, передусім, стосовно увічнення пам’яті жертв війни, стануть поштовхом для подальшої пошукової та науково-дослідницької роботи у вивченні малодосліджених і проблемних питань історії України періоду Другої світової війни.

    Всі організатори та упорядники збірника вважають, що такий напрям вітчизняної державної політики як вшанування пам’яті жертв мирного населення під час Другої світової війни внаслідок злочинів окупантів проти людяності безпосередньо спрямований на попередження у майбутньому подібних бузувірств.

    Збірник «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни» http://www.cult.gov.ua/_ld/1/123_konf_butko.pdf




    2 березня 2012 року


    69-ті роковини Корюківської трагедії: вшанування жертв злочину проти людяності


    2 березня 2012 р. у м Корюківка Чернігівської області відбулися меморіальні заходи з нагоди 69-тих роковин знищення цього міста 1-2 і 9 березня 1943 р. разом із усіма мирними жителями.

    У заходах взяли участь керівництво Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, Українського інституту національної пам’яті, Корюківської районної та міської влади, Української спілки в’язнів – жертв нацизму, Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз «Народна пам’ять», представники Чернігівського земляцтва у м. Київ, Чернігівської обласної організації ветеранів, громадських та молодіжних організацій, вчителі, працівники культурних установ, свідки Корюківської трагедії, учнівська молодь та жителі міста і району.

    Мітинг-реквієм з нагоди вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1-2,9 березня 1943 року проведено біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів м. Корюківки від німецько-фашистських загарбників на місці, де 1 березня 1943 р. гітлерівські карателі розстріляли в помешканні ресторану і потім спалили до 500 жителів.

    Голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир ХОМЕНКО під час виступу наголосив, що Чернігівщина стала одним з найактивніших осередків партизанського руху. Найстрашнішою такою трагедією – не лише в Україні, а, напевно, й у світі – стала масова страта окупантами мирного населення Корюківки. Більше семи тисяч корюківців спалено, розстріляно та закатовано у кривавому березні 43-го року.

    Очільник області нагадав, що протягом тривалого часу широка громадськість не була належним чином поінформована про жахливу трагедію Корюківки. Лише свідки трагедії та місцеві жителі увесь цей час свято берегли пам’ять про невинно убієнних.

    Ідучи назустріч зверненням громадських організацій Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ підписав у вересні минулого року Указ «Про заходи у зв’язку з 70-річчям Корюківської трагедії», яким визначено вшанування жертв трагедії на державному рівні. Цим документом передбачено будівництво Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, та проведення відповідних жалобних заходів всеукраїнського рівня. Ініціативу Глави держави підтримали депутати Верховної Ради України. У жовтні 2011 року було прийнято Постанову «Про вшанування жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни».

    У грудні минулого року проведено у місті Корюківці Міжнародну наукову конференцію, присвячену діяльності партизансько-підпільного руху в Україні у роки Великої Вітчизняної війни. Участь у ній взяли як українські дослідники, так і науковці з Росії та Білорусі.

    Як відзначив В. ХОМЕНКО, наразі іде підготовча робота по спорудженню у м. Корюківка Меморіалу. Підписано розпорядження голови облдержадміністрації про проведення конкурсу на кращу проектну пропозицію щодо будівництва Меморіального комплексу. На найближчій сесії обласної ради буде розглянуто питання про створення комунального закладу «Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами».

    Разом з Кабінетом Міністрів України, далі повідомив він, ми працюємо над визначенням джерел фінансування робіт по спорудженню Меморіалу.

    Триває дослідницька робота. Вже вийшов друком «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» – це список, який містить майже 1400 встановлених на цей час жертв Корюківської трагедії. Також готується список всіх населених пунктів України, знищених ворогом у роки війни.

    «Обласна державна адміністрація і надалі здійснюватиме послідовні кроки щодо втілення у життя проекту спорудження Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами. Він стане символом нашої пам’яті, нашої невимовної скорботи за всіма, хто загинув у ті страшні роки від рук окупантів.

    Водночас цей Меморіал стане пересторогою прийдешнім поколінням, щоб не допустити повторення такої страшної трагедії ні на українській землі, ні в цілому світі», – підкреслив очільник області.

    Голова Чернігівської обласної ради Анатолій МЕЛЬНИК, оцінюючи масштаб Корюківської трагедії, відзначив: «Це було нечуване злодіяння, яке не мало аналогів в історії Другої світової війни. У своїй звірячій злобі фашисти та поліцаї всі свої невдачі в боротьбі з партизанами перенесли на винищення мирного населення – дітей, жінок та людей похилого віку. Такого масового знищення мирного населення, як в Україні, не було ні на одній з окупованих територій». Він наголосив: «Ніколи не вичерпається наша вдячність, шана тим, хто ціною свого життя відстояв нашу свободу і незалежність».

    Перший заступник директора Українського інституту національної пам’яті, доктор історичних наук, професор Володимир КРИВОШЕЯ відмітив, що вшанування жертв Корюківської трагедії як і всіх інших злочинів проти мирного населення, військовополонених та захисників є важливим напрямом державної політики національної пам’яті. Він поінформував учасників мітингу: всю діяльність та інформації про історії Корюківської трагедії та заходи щодо відзначення пам’яті її жертв починають чути у світі. Так, директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент НАН України Валерій СОЛДАТЕНКО поінформував на науковій конференції у Берліні про цю трагедію і викликав у німецьких істориків здивування. Вони вперше почули про це. Консульство України у м. Краснодар на Кубані Російської Федерації відслідковує і розповсюджує практично усі повідомлення та матеріали про Корюківську трагедію та заходи з вшанування її жертв.

    Голова Української спілки в’язнів – жертв нацизму, колишній малолітній в’язень нацистського концтабору «Саласпілс», академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності Маркіян ДЕМИДОВ, який сам пережив жах гітлерівської репресивної політики запевнив громадськість – члени спілки зроблять свій посильний внесок у донесенні знання про Корюківську трагедію українській громадськості та міжнародній спільноті.

    Свідок трагедії Діна КОРНІЄНЬКА подякувала владі та науковцям за те, що нарешті почала вирішуватися справа вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні. Вона від імені всіх уцілілих від знищення карателями корюківчан висловила надію – ветерани доживуть до відкриття у місті Корюківка Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами.

    Учасники мітингу-реквієму вшанували пам’ять жертв злочину проти людяності хвилиною мовчання, поклали квіти до Меморіалу на честь героїчного опору жителів м. Корюківки від німецько-фашистських загарбників, на честь загиблих прозвучав військовий салют.

    Гості міста відвідали експозицію Корюківського історичного музею про трагедію 1943 року.

    У той же день проведено презентацію довідника «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» в актовому залі Корюківської школи мистецтв. Вона розпочалася з демонстрації фрагментів документальних фільмів телеканалу «Інтер» «1377 спалених заживо» (автор і режисер Іван КРАВЧИШИН) та Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії «Сівер-центр» «Корюківська трагедія 1943 рік» (автор і режисер Тетяна МИРГОРОДСЬКА).

    Під час відкриття заходу начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації Людмила БАБИЧ від Корюківщини насамперед відзначила заслугу голови Чернігівської облдержадміністрації Володимира ХОМЕНКА та заступника голови облдержадміністрації Віктора ТКАНКА у справі відновлення історичної справедливості до загиблих.

    Вона також наголосила: «Ми високо цінуємо співпрацю з Українським інститутом національної пам’яті на чолі з його директором, членом-кореспондентом Національної академії наук України Валерієм СОЛДАТЕНКОМ, його допомогу у справі вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні.

    Вдячні за допомогу щодо вшанування пам’яті загиблих корюківчан Українській спілці в’язнів – жертв нацизму, громадській організації інвалідів війни, Збройних Сил Святошинського району Києва, чернігівському земляцтву і, звичайно, його корюківському відділенню у столиці, Чернігівській обласній організації ветеранів та всім іншим громадським організаціям області та України, всім подвижникам».

    Л. БАБИЧ поінформувала про роботу в районі щодо увічнення пам’яті жертв трагедії. Зокрема, у минулому році науковими співробітниками Корюківського історичного музею та комісією відділу культури зібрано близько 40 нових свідчень, виявлено 150 нових прізвищ жертв Корюківської трагедії, встановлено 35 невідомих місць поховань періоду березня 1943 року.

    У минулому році одним із останніх вагомих проектів співпраці Корюківського історичного музею з Українським інститутом національної пам’яті за сприяння облдержадміністрації та райдержадміністрації стало видання довідника «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року».

    Перший заступник директора Українського інституту національної пам’яті, доктор історичних наук, професор Володимир КРИВОШЕЯ привернув увагу до фундаментальних засад формування політики національної пам’яті: тріумфу і трагедії. Такою є загальноприйнята у цивілізованому світі формула збереження минулого державних націй. Саме за цією логікою і розгортається робота зі вшанування жертв Корюківської трагедії 1943 р.: знання та оцінка трагедії, а далі тріумф життя – збереження пам’яті у відродженій Корюківці. Один із серйозних кроків – видання мартирологу.

    Голова Української спілки в’язнів – жертв нацизму, колишній малолітній в’язень нацистського концтабору «Саласпілс», академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності Маркіян ДЕМИДОВ розповів про діяльність Спілки щодо інформування європейської громадськості про невідому для них Корюківську трагедію 1943 р. Він високо оцінив створення мартирологу – пам’ять народу не убієнна. М. ДЕМИДОВ передав директору Корюківського історичного музею Олексію Бакуті для установи книгу «Наша доля – вам застереження» – буклет дитячих малюнків конкурсу «Дитинство та юність за колючим дротом в 2 світовій війні».

    Начальник управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Андрій ПОДОРВАН підкреслив, що Указ Глави держави «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» поставив заходи щодо вшанування пам’яті загиблих у березні 1943 року на державний рівень. Вперше за майже 7 десятиліть завдяки позиції Президента в Україні заговорили не лише про Корюківку, а й про необхідність пошанування всіх жертв мирного населення у роки війни. А Корюківка — як місце найбільшого нацистського злочину, має стати всеукраїнським символом, місцем всеукраїнського вшанування пам’яті. Він поінформував про діяльність облдержадміністрації у цій справі.

    Один із упорядників довідника, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник Сергій БУТКО розповів про нове видання, яке здійснено за рахунок коштів Корюківської райдержадміністрації. Він підкреслив, що представлений до уваги читачів довідник «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» є проміжним результатом цілеспрямованої роботи дослідників. Мета цього – першого – видання полягає у підготовці найближчим часом остаточного зведеного списку встановлених жертв Корюківської трагедії, публікацію якого планується здійснити у 2012 році у другому виданні.

    Довідник відкриває вступна стаття упорядників, де дається стислий опис трагедії та її оцінки відповідно міжнародного права як злочин проти людяності та військовий злочин.

    У першому розділі вміщені списки жертв:

    список встановлених жертв Корюківської трагедії березня 1943 р. (за матеріалами другого тому «Книга. Скорботи України Чернігівська область») – 1246 осіб;

    список жертв Корюківської трагедії (за свідченнями очевидців, зібраними упродовж 2010-2011 рр.) – 134 особи;

    список мешканців єврейської національності, які загинули під час Корюківської трагедії 1-2 березня 1943 р. (за матеріалами «Книга Скорботи України. Чернігівська область») – 51 особа;

    списки встановлених жертв німецької окупаційної політики у м. Корюківка в 1941-1943 рр. – 206 осіб за даними «Книги Скорботи України» та 5 осіб за свідченнями 2010-2011 рр.;

    У другому розділі представлені виявлені у м. Корюківка 35 місць поховань загиблих під час Великої Вітчизняної війни, в тому числі жертв трагедії в березні 1943 р.

    У третьому розділі подано фотодокументи з фондів Корюківського історичного музею: фотокартки 10 невідомих жертв Корюківської трагедії. С.БУТКО наголосив: «Тотальне знищення всього населення Корюківки виявило наочний факт, який дає відповідну характеристику загиблим мешканцям як громаді. Аналіз списків встановлених жертв трагедії за матеріалами другого тому «Книга Скорботи України Чернігівська область» показав, що серед 1246 вбитих карателями 1-2 березня 1943 р. у місті є 51 єврей. Отже, вони вижили після спеціального розшуку та суцільного винищення нацистами впродовж 1941-1942 рр. окупації – політики холокосту, що стало можливо тільки завдяки людяного, гуманного ставлення до них Корюківської селищної громади».

    Анатолій ЛАДНИЙ, помічник народного депутата України, керівника парламентської фракції «Реформи заради майбутнього» у Верховній Раді України Ігоря Рибакова, наголосив на необхідності належного вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії. Він сказав, що березнева трагедія 1943 року перервала життя тисяч жителів містечка, знищила цілі родини, завдала втрат декільком поколінням корюківчан, а значить надзвичайно важливим є встановити повний список загиблих, відновивши таким чином історичну справедливість.

    Своїми враженнями про трагедію окремого українського містечка в скорботному списку часів Другої світової війни поділився голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз «Народна пам’ять» Ярослав ЖИЛКІН із м. Кривій Ріг, який відвідав меморіальні заходи разом із знімальною групою ТРК «Рудана» (м. Кривій Ріг). Він розповів, що коли довідався про нацистський злочин такого масштабу й жорстокості, то вирішив цю моторошну історію якнайшвидше донести до громадськості. Як керівник творчої групи проекту створення документального фільму про Корюківську трагедію 1943 р. він повідомив, що його презентація відбудеться вже в найближчий час. Зйомки фільму були проведені у січні 2012 р. Я. ЖИЛКІН також заявив про намір сприяння та допомоги корюківчанам у справі перепоховання жертв на територію майбутнього Меморіалу.



    Український інститут національної пам’яті






    14 грудня 2011 року


    Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні


    14 грудня 2011р. у м. Корюківка проведено міжнародну наукову конференцію «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни».

    Науковий форум організовано на виконання Указу Президента України В. Януковича «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 р. № 925.

    Організатори: Чернігівська облдержадміністрація, Корюківська райдержадміністрація, Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України Національної академії наук України, Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, Державний архів Чернігівської області, Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського, Комунальний заклад «Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради, Корюківський історичний музей, Чернігівська обласна організація національної спілки краєзнавців України.

    Учасники наукового форуму і представники місцевої та обласної влади, громадськості на чолі з головою Чернігівської облдержадміністрації Володимиром Хоменком, головою Корюківської райдержадміністрації Олександром Довга лем і гоовою районної ради Михайлом Баклажком, директором Українського інституту національної пам’яті Валерієм Солдатенком взяли участь у покладанні квітів до Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківщини фашистським загарбникам та до пам’ятника Героям Чорнобиля з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

    Учасники науковому форумі – дослідники та краєзнавці з Білорусі, Росії та України, представники громадськості та влади, свідки Корюківської трагедії 1943 р. і ветерани партизанського і підпільного руху на Чернігівщині. У роботі конференції взяли участь голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко, представник парламентської фракції «Реформи заради майбутнього» у Верховній Раді України Анатолій Ладний (за дорученням голови фракції – народного депутата України Ігоря Рибакова), керівництво Корюківської райдержадміністрації та районної ради, відомий київський краєзнавець із Корюківщини, генерал Василь Устименко, ветеран війни і краєзнавець із Чернігова Герард Кузнєцов, заступники голови Української спілки в’язнів – жертв нацизму Надія Слєсарєва та Володимир Мартиш.

    Виступаючи на відкритті цього авторитетного наукового зібрання, голова облдержадміністрації Володимир Хоменко, зокрема, зазначив: «Чернігівська область — це багата та щедра земля, це вітчизна чесних та працьовитих людей, які знають історію рідного краю, пам’ятають про ціну, заплачену нашими предками за мирне небо й вільну, незалежну та соборну державу.

    Велика Вітчизняна війна та історія партизансько-підпільного руху незмінно об’єднують навколо себе шанованих ветеранів, усіх нас, чиї батьки та діти були учасниками та свідками тих подій, а також і молоде покоління, для якого роки війни є прикладами героїзму і, водночас, страшним уроком безглуздої та злочинної жорстокості.

    Варто відзначити, що загальнообласні заходи, пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни, є важливою складовою регіональної політики зі збереження національної пам’яті.

    Цьогоріч в області відбувались жалобні заходи до Дня пам’яті жертв війни в України та 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни, активними учасниками яких стали ветеранські організації.

    А у вересні Чернігівщина відзначала 70-у річницю початку партизанського руху в Україні. До цієї дати у селі Єліно Щорського району, де свого часу розміщувався штаб обласного партизанського з’єднання Олексія Федорова, відкрито відреставрований Музей історії партизанського руху на Чернігівщині. А у відновленому легендарному партизанському містечку «Лісограді» відкрито пам'ятний знак партизанам Великої Вітчизняної війни, оновлено виставкові експозиції.

    Продовжується видавництво книжок з історії Чернігівщини у роки війни. У грудні минулого року видано збірник документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності». До Дня партизанської слави побачили світ чергові видання — книга Людмили Студьонової «Право на безсмертя» та фотоальбом, присвячений 70-річчю партизанського руху на Чернігівщині. А цими днями з друку вийшов документальний збірник «Партизанська слава».

    Сьогоднішня конференція присвячена дослідженню усіх аспектів партизансько-підпільного руху. Починаючи від його зародження та діяльності у тяжких умовах осені 1941 — зими 1942 року до поступового розгортання та набуття масовості протягом 1942 року — на всіх етапах боротьба народних месників супроводжувалась небаченим героїзмом та самопожертвою. У 1943 році, на час визволення Чернігівщини у п'яти партизанських з'єднаннях і окремих загонах нараховувалося біля 22 тисяч партизан. Знаково, що за увесь час збройної боротьби з окупантами бойовими нагородами відзначені понад 30 тисяч партизан і підпільників Чернігівщини.

    Слід пам’ятати, що партизани воювали також в умовах постійної загрози знищення окупантами мирних жителів у відповідь на будь-яку диверсію, підривну діяльність чи просто збір розвідувальних даних. Більш того, дослідниками встановлено, що нацисти сприймали рух опору як виправдання для масових вбивств цивільного населення — його свідомого, заздалегідь спланованого знищення для розчищення «життєвого простору».

    Однією з найжорстокіших кривавих акцій окупаційної влади стала Корюківська трагедія — за своїми масштабами, мабуть, найбільший випадок вбивства мирних жителів цілого містечка у Другій світовій війні. У березні 1943 року карателі знищили близько 7 тисяч наших земляків — ця страшна цифра вражає у порівнянні із відомими на увесь світ трагедіями білоруської Хатині, російської Хацуні, чеської Лідице та французького Орадуру.

    На жаль, у післявоєнний час Корюківська трагедія не стала об’єктом уваги з боку світової громадськості та була практично невідома в Україні. Лише свідки трагедії, місцеві жителі, а також районні історики та краєзнавці увесь цей час свято берегли пам’ять про загиблих.

    Нарешті, в останні роки цей військовий злочин почав досліджуватися. Завдяки спільній роботі обласної влади, науковців, ветеранів та громадськості Україна та світ дізналися про Корюківську трагедію, її масштаби та страшні наслідки.

    Йдучи назустріч численним проханням жителям області Президент України Віктор Янукович підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 70-річчям Корюківської трагедії», який визначає вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні як складову державної політики. Указом передбачено будівництво Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, та проведення відповідних жалобних заходів всеукраїнського рівня.

    Протягом жовтня—листопада робоча група підготувала пропозиції Чернігівської області до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України, які включають наше бачення будівництва меморіалу та його концепцію, певні кроки з благоустрою міста та, звичайно, розгортання в області пошуково-дослідницької роботи.

    Саме одним з етапів цієї роботи є Міжнародна конференція «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни». Даний науковий форум є важливим з точки зору обміну інформацією щодо найновіших досліджень з проблематики руху опору на окупованих територіях, а також складовою частиною з вшанування пам’яті загиблого мирного населення міста Корюківка. Більш того, така наукова дискусія заслуговує стати постійним майданчиком для історичного аналізу подій Великої Вітчизняної війни на Чернігівщині, оцінки подій війни з точки зору людської моралі, людяності та гуманізму.

    «Суд історії не має термінів давнини, допоки пам'ять живе у серцях нащадків», — ці слова Президента України Віктора Януковича під час церемонії закладання капсул до польської частини Меморіалу в заповіднику «Биківнянські могили» у листопаді цього року якнайкраще характеризують мету нашої сьогоднішньої конференції».

    Голова облдержадміністрації висловив щиру подяку народному депутату України, голові фракції «Реформи заради майбутнього» Ігорю Рибакову за суттєву підтримку, надану ним під час підготовки і проведення цієї наукової конференції.

    Володимир Хоменко також акцентував, що конференція відбувається у знаковий та пам’ятний день – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, – трагедії, перетворення якої у катастрофу планетарного масштабу зупинило вже інше покоління – діти та онуки учасників Великої Вітчизняної війни. Тож захисникам і рятівникам України – повага та доземний уклін від вдячних нащадків.

    Голова Корюківської райдержадміністрації Олександр Довгаль запевнив присутніх, що місцева влада і громадськість зробить усе від них залежне, щоб гідно вшанувати на найвищому рівні пам’ять про невинно убієнних окупантами корюківчанах.

    Директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент Національної академії наук України Валерій Солдатенко наголосив, що конференція є важливою науковою і суспільно-значимою подією, адже не лише українське суспільство, а й світове співтовариство повинно знати і пам’ятати про жахливі злочини проти людяності, здійснені нацистами на території України, і про потужний всенародний Рух опру українського народу поневолювачам.

    Він підкреслив: «Символічно, що конференція проходить саме у Корюківці, яка у повоєнні роки завдяки людським зусиллям піднялася зі згарищ та руїн і перетворилася на сучасне місто. В Україні, за підрахунками сучасних дослідників, внаслідок каральних акцій окупантів було спалено 1377 населених пунктів. Проте, трагедія 1943 р. у Корюківці, коли упродовж двох днів окупанти знищили майже 7000 мирних жителів, – це особливо жахлива подія. Трагедія такого масштабу виявилася найбільшою не лише в Україні та інших на окупованих територіях нацистами теренах СРСР, а й серед усіх окупованих Німеччиною територій за всі роки Другої світової війни.

    Нині ми докладаємо зусиль для належної оцінки Корюківської трагедії в національній пам’яті, в її перетворенні на один із загальнонаціональних символів жертовності й звитяги українського народу».

    Серед науковців з України, зокрема, виступили Олександр Лисенко, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор; Дмитро Вєдєнєєв, заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань, доктор історичних наук, професор; Ростислав Пилявець, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, доцент; Роман Подкур, відповідальний секретар Головної редколегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», старший науковий співробітник Інституту історії НАН України, кандидат історичних наук; Вікторія Яременко, старший науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук; Віталій Огієнко, старший науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук; Сергій Бутко, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті; молодший науковий співробітник Корюківського історичного музею Оксана Толкачова та інші науковці з Чернігівщини.

    Від Білорусі і Росії свої думки стосовно обговорюваної теми висловили Артур Зельський, директор Білоруського державного меморіального комплексу «Хатинь» (Республіка Білорусь); Олена Маслова, директор Меморіального комплексу «Хацунь» (Російська Федерація, Брянська область).

    На науковому форумі були також презентовані нові книги. Юрій Ганжуров, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, доктор політичних наук, професор, директор ДП «Парламентське видавництво Верховної Ради України» представив видання партизанських спогадів та матеріалів Круглого столу з проблем історії партизанського руху в Україні, який відбувся в Українському інституті національної пам’яті у вересні 2010 р. (ДП «Парламентське видавництво» Верховної Ради України) – «Партизанська та підпільна боротьба в Україні. 1941—1944 роки: історія, люди, пам’ять».

    Також учасникам конференції побачили видання Чернігівської облдержадміністрації до Дня партизанської слави, а саме: «Партизанська слава. Чернігівська область» — доробок Чернігівського пошукового агентства по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією»; отримали книгу Людмили Студьонової «Право на безсмертя» та фотоальбом до 70-річчя партизанського руху в Україні.

    Присутні також ознайомилися із документальними виставками «Чернігівщина партизанська» з фондів Державного архіву Чернігівської області і «Червона стрічка на кубанці», представлену Чернігівським обласним історичним музеєм ім. В.В. Тарновського.






    23 вересня 2011 року


    Вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р.: відновлення історичної справедливості


    23 вересня 2011 р. у м. Корюківка Чернігівської області проведено мітинг з нагоди підписання Президентом України В. Януковичем Указу «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».

    Захід відбувся біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківщини фашистським загарбникам, де у 1943 р. був ресторан, в якому карателі розстріляли сотні безневинних людей – дітей, жінок, людей похилого віку…

    Мітинг відкрила Раїса Малиш, перший заступник голови Корюківської райдержадміністрації. Вона, зокрема, розповіла про роботу влади та громадськості щодо вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії. Наприкінці грудня 2010 р. Чернігівська облдержадміністрація спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Корюківським історичним музеєм видали збірник документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності». Ведеться підготовча робота щодо спорудження Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами: визначено місце, проведено два засідання комісії з розгляду проектів при управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації.

    Учасникам заходу було зачитано Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».

    Громадськість міста та району чекали понад півстоліття і нарешті відновлено історичну справедливість – на державному рівні буде відзначатися пам’ять жертв Корюківської трагедії – наголосили голова Корюківської районної організації ветеранів Наталія Шелудько та вцілілий свідок трагедії 1943 р. Дина Корнієвська. Вони високо оцінили підписання В. Януковичем довгоочікуваного Указу і з гіркотою згадали невиконані обіцянки попередніх керівників різного рівня. Ветерани зі словами вдячності щодо виконання своїх зобов’язань звернулися також до керівництва Українського інституту національної пам’яті, Чернігівської облдержадміністрації, Корюківської райдержадміністрації та районної ради, міської ради.

    Від імені керівництва Українського інституту національної пам’яті і особисто його директора, член-кореспондента Національної академії наук України Валерія Солдатенка науковий співробітник Сергій Бутко передав вітання корюківчанам з нагоди підписання довгоочікуваного Указу. Він нагадав, що Валерій Солдатенко і голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко виконують наказ корюківчан щодо відновлення історичної справедливості, який вони їм дали ще 2 березня цього року біля Меморіалу.

    С. Бутко наголосив, що майбутній Меморіал буде присвячено жертвам Корюківської трагедії як найбільшої в Другій світовій війні і водночас має стати національним символом скорботи – пам’яттю про жителів населених пунктів України, знищених гітлерівськими окупантами.

    Він закликав ветеранів і нащадків жертв трагедії в Корюківці згадати прізвища загиблих від рук карателів 1-2, 9 березня 1943 р. для підготовки списку, який стане невід’ємною складовою Меморіалу. Представник Українського інституту національної пам’яті також просив передати дослідникам вцілілі фотокартки жертв й документи про трагедію, які зберігаються в родинах. Інститут національної пам’яті також відновлює та уточнює список всіх знищених сіл України разом із мешканцями гітлерівцями окупантами для цього Меморіалу. Ведеться дослідницька робота спільно з місцевими істориками та краєзнавцями.

    Корюківським міський голова Ігор Матюха підкреслив, що міська влада робила й робитиме все від неї залежне для гідного відзначення пам’яті жертв трагедії. Він, зокрема, повідомив про розгляд питання встановлення пам’ятних дошок на вцілілих цегляних будинках часів знищення міста у березні 1943 р.

    Виступаючі наголосили: громадськість Корюківського району чекає від Верховної Ради України прийняття постанови «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни». Вони підкреслили – реалізація положень Указу Президента України є спільною справою влади і громадськості. Після виступів присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання і поклали квіти до Меморіалу.



    Український інститут національної пам’яті






    2 березня 2011 року


    Корюківка: вшанування пам’яті жертв трагедії 1943 року


    2 березня 2011 р. голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко разом з головою обласної ради Анатолієм Мельником та директором Українського інституту національної пам’яті Валерієм Солдатенком взяли участь у заходах з нагоди вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1-2 та 9 березня 1943 р. Організатори: Корюківська райдержадміністрація спільно з районної та міською радами за участю управління у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації.

    Виступаючи на мітингу-реквієму біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки фашистським загарбникам, Володимир Хоменко, зокрема, зазначив, що трагедія Корюківки за кількістю жертв перевищує білоруську Хатинь, чеське Лідице, французький Орадур. Комісія, що готувала матеріали до Нюрнберзького процесу, відзначила Корюківську трагедію як найбільше масове знищення місцевого мирного населення на окупованих територіях за увесь період Другої світової війни.

    «Наш святий обов’язок – зробити все, щоб світ не забував про Корюківську трагедію, щоб таке ніколи й ніде не могло повторитися», – наголосив керівник області.

    За його словами, обласна державна адміністрація свідомо підтримала громадську думку щодо необхідності кращого увіковічення пам’яті 6700 невинно убієнних нацистами Корюківці мирних міських жителів. Видання і презентація у Чернігові книжки «Корюківка, 1943: злочин проти людяності» – лише перші кроки у цьому напрямку. Не лише Чернігівщина та Україна, а й увесь світ повинні знати про найстрашніший злочин фашистів проти цивільного населення на теренах Європи під час Другої світової війни.

    Директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент НАН України Валерій Солдатенко наголосив про необхідність подальшого дослідження нацистського злочину 1-2 і 9 березня 1943 р. у місті Корюківка та вшанування пам’яті жертв трагедії на державному рівні. Він підкреслив, що Український інститут національної пам’яті і надалі зробить у цій святій справі все від нього залежне.

    Старший науковий співробітник Корюківського історичного музею Тетяна Макаренко від імені уцілілих свідків нацистського злочину підкреслила, що знищення мирного населення цілого міста виправдати може якимось чином тільки фашистська ідеологія. Представникам органів влади вона передала прохання щодо необхідності загальноукраїнського вшанування знищеного гітлерівцями мирного населення Корюківки як національного символу скорботи 256 повністю спалених й знищених сіл і міст України під час німецької окупації.

    У Районному будинку культури проведено презентацією громадськості Корюківщини збірки документів та матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності». Її представили заступник начальника управління у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації, доктор історичних наук Дмитро Никоненко (відповідальний редактор), представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко (один із упорядників).

    Керівник Корюківського відділення товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві Василь Устименко від імені земляків висловив повну підтримку намірам національного вшанування невинно убієнних гітлерівськими загарбниками та закликав приєднатися до справи поіменного встановлення всіх жертв Корюківської трагедії.

    Заходи завершилися літературно-музичною композицією «Пам’ять народу неубієнна».


    Джерело: www.cult.gov.ua






    24 січня 2011 року


    "Корюківка, 1943: злочин проти людяності"


    24 січня 2011 р. в Чернігові у приміщенні військово-історичного відділу Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В.Тарновського відбулась презентація збірника документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності».

    Даний збірник документів і матеріалів присвячено одній із найбільших каральних операцій гітлерівських окупантів в історії Другої світової війни на території Чернігівської області – знищення у березні 1943 року мирного населення містечка Корюківка, що на Чернігівщині.

    Людській пам’яті притаманна здатність забувати, але те, що творили фашисти в перші весняні дні 1943 року в нашій рідній Корюківці, забути неможливо. Навіть через 68 років після трагедії згадувати про ті події надзвичайно боляче і гірко. Велика Вітчизняна війна і період німецько-фашистської окупації стали для корюківчан справжнім випробуванням. Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почали свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з’єднання О.Ф. Федорова, тут постійно діяло партійне та комсомольське підпілля.

    У збірці представлено документи та свідчення очевидців, які знайомлять читача з одним із жорстоких злочинів нацистів у війні в Європі – найбільшого злочину проти людяності.

    Спільне видання документів та матеріалів про воєнні події в Корюківці стало можливим завдяки співпраці Українського інституту національної пам'яті, Чернігівської обласної державної адміністрації та Корюківського історичного музею. Його видання здійснило управління у справах преси та інформації облдержадміністрації за обласною програмою «Українська книга».

    Книга складається зі вступу, розділу документів, великого розділу свідчень очевидців і уцілілих жертв гітлерівського злочину, фотодокументів і вибраної бібліографії видань і публікацій про трагедію в 1943 р. у Корюківці.

    Під час презентації збірки із вступним словом до учасників презентації звернувся заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Віктор Тканко. Він зазначив: «Тема Великої Вітчизняної війни є для нас героїчною і водночас надзвичайно трагічною. Наш народ, як і інші народи колишнього Радянського Союзу, Європи, інших регіонів світу понесли величезні втрати, передусім мирного населення.

    У 2011 році є дві важливі ювілейні дати: 70 років від початку у 1941 р. Великої Вітчизняної війни і підпільно-партизанського руху. У цьому контексті надзвичайно болючим нагадуванням про людоненависницьку сутність фашизму є трагедія міста Корюківки, знищена разом з усім населенням 1-2 та 9 березня 1943 року. Тому з метою вшанування пам'яті жертв цього страшного злочину видано цей збірник документів і матеріалів. Як відомо, Чернігівщина в 1941-1943 рр. була краєм активної діяльності радянських партизан. Гітлерівському окупаційному режиму так і не вдалося знищити організований опір силовими методами. Проте, вони з самого початку поклали всю відповідальність за дії антигітлерівського руху саме на мирне населення. І методично винищували людей безневинних людей. На Чернігівщині було знищено і спалено десятки сіл разом із людьми. За час німецької окупації, тобто з вересня 1941 р. до вересня 1943 р., знищено 127 тис. мирних жителів Чернігівської області.

    Каральна акція проти мирного населення цілого містечка Корюківки за напад у ніч на 27 лютого 1943 року на його гарнізон партизанами з'єднання під командуванням О. Федорова є одним з найбільших серед нацистських злочинів. Вона перевершує будь-які уявлення про жорстокість гітлерівських окупантів.

    Вранці 1 березня 1943 р. зі Щорса у Корюківку прибув есесівський каральний загін. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. у великі будинки церкви, театру, ресторану, земельного відділу і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці і вбивали жителів.

    Після знищення всіх знайдених корюківців, карателі спалили селище. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці та Холмах. Акцію проведено 1 і 2 березня, а 9 березня карателі поверталися, щоб добити уцілілих. Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1944 р. - 6700 чол.) і спалено 1290 будинків.

    Чернігівські історики, і з цім солідарні фахівці Українського інституту національної пам'яті, наголошують, що знищення фашистськими карателями Корюківки разом з його мешканцями є одним із найбільших подібних злочинів нацистських окупантів у Другій світовій війні в Європі. Порівняємо:

    1. Українська Корюківка - 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тис. осіб.

    2. Білоруська Хатинь - 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб (під час бою партизан з карателями).

    3. Чеська Лідице - 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол. .

    4. Французька Орудар - 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 чол.

    Безперечно, оцінка трагедії в Корюківці у 1943 р. повністю відповідає висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. Такі дії німецьких окупантів однозначно є військовим злочином та злочином проти людяності.

    Презентоване видання «Корюківка, 1943: злочин проти людяності» є черговим нашим внеском у вшанування пам'яті загиблих і нагадуванням про жахливу сутність ідеології та практики фашизму.

    Чернігівська облдержадміністрація вважає, що необхідно гідно вшанувати пам'ять жертв трагедії Корюківки, і, таким чином, відзначити пам'ять про спалені села, всіх невинно убієнних гітлерівськими загарбниками на окупованій території. 2 березня має стати такою символічною тягою скорботи і застереження. Готуються відповідні заходи наприкінці лютого - на початку березня цього року. Україна і світ повинні знати про злочин проти людяності в 1943 році у Корюківці».

    Також, під час презентації документів та матеріалів про події 1943 року в Корюківці, учасники переглянули документальний фільм виробництва українського телеканалу «Інтер» про Корюківку «1377 спалених заживо» (автор і режисер І.Кравчишин).

    На презентації також виступили голова Корюківської райдержадміністрації О.Довгаль, представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко та старший науковий співробітник Корюківського історичного музею Тетяна Макаренко, власний кореспондент всеукраїнської газети «Голос України» в Чернігівській області, головний редактор журналу «Сіверянський літопис», Заслужений журналіст України Сергій Павленко, завідувач секцією партизан і підпільників обласної організації ветеранів України Іван Кучма і автор поеми про Корюківку Анатолій Хоменко. По завершенні презентації збірника документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності» учасники отримали презентаційні примірники книги. Тож можна з упевненістю говорити про те, що Корюківська трагедія, за кількістю її жертв, майже в 45 разів жахливіша за горезвісну білоруську Хатинь. Але, на відміну від Хатині, Корюківська трагедія не відома усьому світу, проте історія з часом усе розставить на свої місця.

    Тож, віддаляючись від нас у часі, Велика Вітчизняна війна і виборена в ній перемога не відходять у небуття. Бойовий і трудовий подвиг людей воєнного покоління — взірець для всіх нас, заповіт берегти мир, зміцнювати злагоду в суспільстві, спільними зусиллями долати всі незгоди і будувати краще життя.






    2 березня 2010 року


    Найбільша гітлерівська каральна акція


    Найбільша гітлерівська каральна акція у Другій світовій війні. Саме так оцінив Корюківську трагедію 1-3 березня 1943 р. представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.

    2 березня 2010 року сумну подію знищення нацистами мирних жителів Корюківки було обговорено під час круглого столу в ефірі чернігівського обласного радіо «Сівер-центр» заступником начальника управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Юрієм Музикою, істориком, власним кореспондентом газети «Голос України» в області Сергієм Павленком, представником Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергієм Бутком та головним редактором творчого радіомовлення Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії Оленою Кияшко.

    С. Павленко зазначив, що безпосередньою причиною знищення містечка разом із мешканцями став розгром 27 лютого 1943 р. німецького гарнізону у Корюківці радянськими партизанами з’єднання О. Федорова. Головна мета цієї акції – звільнення заручників із корюківської в’язниці, якими були члени родин партизан та підпільників. Дослідник відмітив, що з 1941 р. розстріл окупантами мирних жителів за вбитих партизанами і підпільниками німецьких солдат і службовців був звичайною практикою.

    За наказом гітлерівського генерала Адольфа Хайзінгера вранці 1 березня 1943 р. у Корюківка прибув есесівський каральний загін чисельністю від 300 до 500 чол. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. в великі будинки церкви, театру, ресторану, земельного відділу і розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці і вбивали жителів. Після знищення всіх знайдених корюківців карателі селище спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, у Холмах.

    Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців. З 1300 будинків, наявних у місті до акції, залишилося 10 – переважно цегляних.

    С. Павленко і С. Бутко відмітили, що радянські партизани (загальна чисельність з’єднання до 3 тис чол.), які були неподалік у с. Тихоновичи мали можливість завадити карателям повністю винищити Корюківку і врятувати хоча б частину жителів. Проте, вони не здійснили жодних заходів проти карателів за відсутністю наказів командирів.

    Ю. Музика розповів про заходи органів виконавчої влади, міської ради Корюківки та громадськості щодо вшанування пам’яті невинно убієнних. Протягом осені 2009 року проведено ремонтно-реставраційні роботи меморіального комплексу на честь воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років у м. Корюківці. Зокрема, було виділено 240 тис. грн з обласного бюджету, надане фінансування Корюківською міською радою та зібрані гроші громадою району.

    С. Бутко дав таке порівняння: білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі гітлерівцями знищено 149 осіб, чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол., Французька Орудар – 10 червня 1944 р.знищено у селищі 642 чол. Про це всі знають в Європі та на пострадянському просторі, а про трагедію в Корюківці майже ніхто за межами області.

    Учасники обговорення підкреслили, що спільними зусиллями треба поінформувати вітчизняну й світову громадськість про Корюківську трагедію. Це наш обов’язок для вшанування і збереження пам’яті загиблим і ще одне щеплення проти загрози будь-якого тоталітаризму.



    Джерело: www.cult.gov.ua


    Назад







    02 Листопада 2017 14:47
    27 Жовтня 2017 10:41
    02 Жовтня 2017 10:56