back

Герої не вмирають

03 червня 2019

      Любов до рідної землі прикрашає кожну людину, а воїни, які поклали заради України найдорожче – своє життя, залишаються жити у народній пам’яті та в наших серцях.

      Два роки тому, 3 червня 2017 року, у зоні АТО загинув наш земляк, житель села Білошицька Слобода - Кобець Михайло Олександрович - навідник 137-го окремого батальйону морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

      Народився 23 червня 1995 року у селі Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області. У 2012 році закінчив загальноосвітню школу села Рибинськ Корюківського району, у 2015 році - Щорське вище професійне училище лісового господарства (місто Сновськ Чернігівської області).

      З 4 листопада 2015 року проходив строкову військову службу, з 18 листопада 2016 року - за контрактом у 137-му окремому батальйоні морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А3821, село Дачне Біляївського району Одеської області).

       Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

       3 червня 2017 року матрос Кобець отримав важке поранення внаслідок артилерійського обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» позицій українських військових в районі села Чермалик Волноваського району Донецької області. Помер по дорозі до шпиталю від значної втрати крові.

       7 червня 2017 року похований на кладовищі села Білошицька Слобода Корюківського району.

       12 жовтня 2017 року в селі Рибинськ Корюківського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Зелена, 35) та 17 листопада 2017 року в місті Сновськ Чернігівської області на фасаді будівлі Сновського вищого професійного училища лісового господарства (вулиця Бульварна, 5), де навчався Михайло Кобець, йому відкриті меморіальні дошки.

        Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (09.08.2017; посмертно).

        Залишились матір, вітчим та четверо братів.

        Допоки люди пам'ятатимуть про подвиги своїх захисників, шануватимуть та берегтимуть спогади, доти Україна буде сильною. Адже лише усвідомивши їхню відвагу та патріотизм, можна зрозуміти, що це найкращі та найхоробріші із людей України.

вапр
ууц
цуе
еку
паврва