27 жовтня 2016
28 жовтня відзначається 72-а річниця вигнання нацистських окупантів з України. З нагоди цієї дати сьогодні у центральній районній бібліотеці відбулась літературно-музична композиція «Вони писали про війну і кликали до перемоги». Переглянувши відео презентацію, учасники заходу мали змогу пригадати події Другої світової війни, пов’язані з нашою Батьківщиною, дізнатися про вклад України у боротьбу з нацизмом.
У роки Другої світової війни література, збагачена традиціями попередніх періодів, не лише відразу відгукнулася на події, що відбуваються, але і стала дієвою зброєю у боротьбі з ворогом. Разом із усім народом у німецько-радянській війні взяли участь понад 500 літераторів України – і ті, хто до початку війни вже був автором відомих книжок, і ті, хто почав писати в грізні дні воєнного лихоліття. На передову лінію вогню вже в перші дні пішло 160 письменників – дві третини тодішнього складу Спілки письменників України. Вони стали артилеристами, автоматниками, співробітниками дивізійних, армійських газет.
Писати правду про війну дуже небезпечно і дуже небезпечно дошукуватися правди... Коли людина йде на фронт шукати правду, вона може замість неї знайти смерть. Але якщо ідуть дванадцять, а повертаються тільки двоє – правда, яку вони привезуть з собою, буде дійсно правдою, а не спотвореними чутками, які ми видаємо за історію. Чи варто ризикувати, щоб знайти цю правду, про це нехай судять читачі. Письменники-фронтовики – це ціле покоління мужніх, сумлінних, таких, котрі багато що випробували, обдарованих осіб, які перенесли військові і післявоєнні негоди. Філософське осмислення буття людини в жорстоких умовах війни, оптимістичне життєствердження звучало в рядках віршів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, Костя Герасименка, Євгена Фоміна та багатьох інших. Присутні прослухали вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» у виконанні автора. Переглянули уривки фільмів за творами О. Довженка та згадали його великий творчий набуток воєнного часу. Трагічною помилкою стали спроби налагодити видавничу діяльність, оживити літературне життя в умовах окупації у Києві, Харкові, Львові. Так, у Києві були закриті «Українське слово» і «Литаври», а їх організатори, члени ОУН, О. Теліга та І. Ірлявський страчені гестапо.
Про війну писало багато письменників та поетів. Дехто був дитиною і бачив це лихоліття на власні очі, як, наприклад, Ліна Костенко. Найвідоміший її твір «Мій перший вірш, написаний в окопі» відтворив спостереження 11-річної дівчинки. Писали про війну і пізніше. Вірш «Можливо знову загримлять гармати» Василь Симоненко написав 22 червня 1955 року, а який актуальний він тепер!..
Продовженням теми заходу стала презентація виставки-антології «Миттєвості війни в літературі».
Людям із порушенням зору
