back

01 вересня 2016

Опис маршруту:

маршрут «Корюківка-Перелюб-Корюківка» є:

Пізнавальний – можливість дізнатися більше з історії рідного краю, спілкування з неповторною природою;

Сезонний – здійснювати можна весною, влітку, восени;

Уікендовий – провести один з вихідних разом з друзями або родиною, чи, просто, у гарному товаристві;


Організаційні питання:

маршрут «Корюківка-Перелюб-Корюківка» розрахований до 4,5-5 годин:

• рух від м. Корюківки до с. Наумівки – 10 хв. Екскурсія у с. Наумівка (за згодою) – 1 год.

• рух від с. Наумівки до с. Турівки – 10 хв. Екскурсія та відвідання Церкви Казанської Божої Матері – 20 хв.

• рух від с. Турівки до с. Охрамієвичі – 30 хв. Екскурсія та відвідання джерела «Княже», могили княгині Наталії Уросової (Неплюєвої) – 30 хв.

• рух від с. Охрамієвичі до с. Перелюб – 40 хв. Екскурсія та відвідання Церкви Олександра Невського – 30 хв.


Довідкова інформація:

Харчування:

бари: «Хуторок» - вул. Бульварна, 18

«Фламенко» - вул. Шевченка, 67

«Тормоз» - пров. Кірова,18

кав’ярня «Ретро» - м. Корюківка, вул. Шевченка, 58 тел.: 2-15-41

Розміщення: готель «Полісся» - м. Корюківка, вул. Шевченка, 58 тел.: 2-15-41

АВТОВОКЗАЛ: м. Корюківка, вул. Вокзальна, 8 тел.: 2-13-68


Иллюстрация

Стартова точка: м. Корюківка, Корюківський історичний музей, екскурсія 40 хв.(вул. Зарічна,8).

Місто Корюківка, центр Корюківського району Чернігівської області. Роз¬ташоване у верхів’ї річки Бреч, ліва притока Снову (бассейн Десни), за 87 км від м. Чернігова, у північній частині області.

Засноване 1657 року козаками і переселенцями з Правобережної України. Назване по імені одного з першопоселенців козака Омеляна Карука і відоме було спочатку під назвою Каруківка.

Економічним ривком краю стало відкриття підприємцем Карлом Раухом цукрового заводу у 1858 р. Це стало початком розвитку великої цукрової мануфактури на теренах Корюківщини. Через 10 років російський підприємець Шубін викупив завод і в 1876 р., після реорганізації виробництва, запрацював цукрово-рафінадний завод. Продукція корюківських цукроварів славилася високою якістю, удостоїлася золотих медалей на всеросійській виставці у Москві (1882 р.) та на всесвітній виставці у Парижі (1900 р.).

На самому початку ХХ ст. цукрові заводи викупив фабрикант Л.І.Бродський (1848-1904) - власник Корюківських цукрових заводів з 1887 року, член Всеросійської організації цукрозаводчиків, відомий меценат.

За непокору і спротив німецьким загарбники 1, 2, 9 березня 1943 року в 1390 будинках розстріляли, заживо спалили майже 7 тисяч жителів. Страшнішої за масштабами трагедії серед населених пунктів України у Другій світовій війні не було. Про це навіть, з посиланням на документи, говорилось з представниками обвинувачення від СРСР на Нюрнбергському процесі 1945-1946 років.

Иллюстрация

На території міста розташовані 13 пам’яток історії та культури. Архітектурною перлиною Корюківки є Свято-Вознесенська церква. Архітектурна споруда початку ХХ ст. (м. Корюківка). Побудована в 1904 році у візантійському стилі. Церкву було споруджено за сприянням власника цукрово-рафінадного заводу Л.І. Бродського.

Свято-Вознесенська церква подібна до церкви Святої трійці, що діє у передмісті Парижу Сан Лісс з 1065 року.


ПЕРЕЛЮБ – село розташоване за 27 км від райцентру. Виникло у І пол. ХVІ ст . Свою назву дістало від річки Перелюбки. Першими поселенцями були селяни-кріпаки, які втікали в глухі місця від панської неволі. Свої житла будували по обидва береги річки. Спочатку жителі Перелюба були вільними людьми, але скоро підпали під владу Троїцького монастиря і одного із жорстоких гнобителів монаха Акима, який в сусідньому селі Шейдівка побудував монастирське приміщення і став першим ігуменом шейдівського монастиря. Безчинства монахів призвело до того, що з часом монастир було закрито, а село з усією округою перейшло до розряду «казенних, або державних сіл». Основною особливістю села в минулому було те, що в селі не було поміщицького землеволодіння.

На території села під час розкопок були знайдені кам’яні знаряддя праці доби бронзи. Під час екскурсійного маршруту можна відвідати :

Иллюстрация

Олександро-Невську церкву - пам’ятку архітектури ХІХ ст. Побудована в 1826 році. Церкву прикрашають старовинні ікони ХІХ – початку ХХ ст., витончена філігранна робота майстрів. Збереглися фрагменти фресок. За місцевими переказами були неодноразові спроби підірвати храм, щоб його остаточно зруйнувати. Скільки не закладали вибухівки – церква стояла, тільки деінде відпадали шматочки від стіни. Тоді полишили цю справу. Згодом знову все ж вирішено було її зруйнувати. Порадившись із саперами, відмовилися від цієї ідеї, бо спеціалісти винесли висновок – на цей храм потрібно стільки вибухівки, що навіть із села нічого може не залишитися. Кажуть люди, що це єдиний храм з тих, що були у районі, в якому взагалі не передбачена система опалення.

Рухаючись до с. Перелюба, можливі зупинки у селах: Наумівка, Турівка, Охрамієвичі.


Наумівка - село, центр сільської ради Корюківського району.

За переказами старожилів назва села ніколи не змінювалась (про історичне походження назви відомостей зовсім мало і не точні). Відомо, що виникло в ХІ-ХІІ ст . Писане джерело «Історико-статистичний опис Чернігівської єпархії» говорить, що Наумівна належала боярину Науму князя Чернігівського.

Починаючи з 70-х років минулого століття це село гриміло на всю Україну своїми здобутками і досягненнями. Керував тоді колгоспом Герой Соціалістичної праці - Микола Бородавко. Він мав на меті побудувати нове село, і цю мрію здійснив. Для цього було запрошено архітектора, який би розпланував не тільки вулиці села, а й виробничу інфраструктуру. Тобто, в дійсності це означало, що вулиці було побудовано по проекту - кожна вулиця не була схожа на іншу за своєю будовою, надвірними пост ройками. Всі вони рівненькі, на фасадах однієї з вулиць на будівлі із мозаїки були викладені то квіти, то звірі, то ще якісь окраси. Це все робилося для того, щоб милувати око приїжджим людям, щоб гарно в них жилося господарям і щоб це приносило упевненість наумівцям, що ними опікуються і за них піклуються.

Иллюстрация

Один тільки Будинок культури чого вартий - він є по будові настільки гарним, що міг би бути окрасою для будь-якого районного центру. До речі, таких будинків культури в бувшому Радянському Союзі було побудовано тільки 5.

Тобто збудована Наумівка як село нового зразка. Є два озера (штучно створені), в яких можна рибалити, відпочивати. А взимку поряд з озерами розташовані гірки (теж штучно створені). Це рекреаційне місце не тільки для наумівчан, а й корюківчан, і влітку, і взимку. Саме тут проходить театралізоване дійство на Івана Купала - видовище заворожуюче!!!

Иллюстрация

Славна Наумівка і спортивними здобутками: один кандидат в майстри спорту; переможець чемпіонату світу серед юнаків; переможець першості чемпіонату України серед дівчат.

Можна відвідати музейну кімнату про історію села.






Турівка - поселення Турець (назва Турівки до 1950 року) було засноване близько 1720 року братом гетьмана Івана Скоропадського сотником, Василем Скоропадським. У 1730 році у слобідці на Турці було 5 дворів залежних селян та 2 млини Скоропадських. Належала територія до Киселівської сотні Чернігівського полку. Територія сільця з усіх боків оточувала пуща.

З 1781 року Турець належав до Сосницького повіту Новгород-Сіверського намісництва (пізніше Чернігівської губернії). На той час тут налічувалось 31 двір та 6 бездвірних хат селян майора Якова Скоропадського. Тут також мешкав панський управитель. Працювали 2 млини та винокурня. Місцеві жителі за браком земель, виробляли на продаж дерев’яний посуд, вози, сані та колеса.

У 1859 році у Турці проживало 606 чоловік у 72 дворах. На той час власником сільця був Григорій Маркович. Крім кріпаків йому ще належало більше 2 тис. десятин землі, цукровий та винокурний заводи. Згодом заводи припинили своє існування. Значну частину прибутків селяни отримували, як і колись від виробництва та продажу дерев’яного посуду.

Иллюстрация У 1896 оці збудована дерев’яна Георгіївська церква. Хоча, з інших джерел відомо, що у 1896 році церква перевезена з с. Тихоновичі Щорського району. На цьому місці колись була капличка, яку звела Тетяна Друкарт, як пам’ять про померлого чоловіка. Після війни 1941-1945 років стояло питання про ліквідацію церкви та відборонив її ігумен Серафим.




Иллюстрация

Охрамієвичі - за переказами старожилів, село було засноване у 1526 році під назвою Охрімовичі, бо першим поселенцем був Охрім. Перші мешканці села були кріпаки пана Урусова, що переселилися з інших місць, вони вирубали ліси і стали постійно жити на правому березі місцевої річки Переділка. Згодом село розрослося зі сходу на захід на відстань до 3 км, а сім поперечних вулиць довжиною 1,5 км ідуть в напрямку з півночі на південь.

вапр
ууц
цуе
еку
паврва